ТЕМАТИКА
Державна політика, геополітика, міжнародні відносини, історія, політична публіцистика.
ПРО КНИЖКУ
Остання з виданих книжок Генрі Кіссінджера, уславленого й суперечливого політолога, осмислює підстави сучасної кризи міжнародного права.
Ставлячи під сумнів існування єдиної загальноприйнятої моделі світового порядку, у своєму історичному екскурсі він розглядає конкуренцію різноманітних варіантів світового порядку як похідну від цивілізаційних уявлень про порядок загалом.
Чи можлива співпраця між державами, які мають принципово різні візії світового порядку? Як бути з недержавними акторами світової політики? Чи потребує перегляду взаємозв’язок цінностей і зовнішньої політики? Ці та інші гострі питання розглянуто в контексті можливих змін світового порядку.
По-своєму актуальна ця праця і для України, яка наполегливо шукає своє місце в мінливому світі.
ДЛЯ КОГО КНИЖКА
Книжка для всіх, хто цікавиться геополітикою, міжнародними відносинами та історією, для тих, кому цікавий сучасний стан світової політики, хто переймається рівновагою сил між державами, системою відносин між країнами.
ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА
Завдяки прозорому погляду автора на сучасну ситуацію на міжнародній арені та доступному викладу ви зрозумієте причини конфліктів, їхні наслідки та загрози, які несе криза міжнародного порядку. Ця книжка вчить мислити глобально і критично.
ПРО АВТОРА
Генрі Кіссінджер — американський політолог, дипломат. Лауреат Нобелівської премії миру 1973 року. У 1969–1975 роках був радником із питань національної безпеки, з 1973-го по 1977-й — державним секретарем. Нагороджений найвищою цивільною відзнакою США — Президентською медаллю свободи.
ВІДГУКИ ПРО КНИЖКУ
Якщо ви вважаєте, що з Америкою все гаразд, краще почитайте критику на поезії. Однак якщо ви хвилюєтеся, що розвиток світової спільноти вийде з-під контролю, то книжка «Світовий порядок» саме для вас. У ній історія, політика та географія подаються крізь призму емоцій. Це крик душі, попередження для прийдешніх поколінь від людини, зануреної в минуле. Це та книжка, яка для кожного політика має стати настільною і яку він зобов’язаний прочитати перед тим, як отримати депутатський мандат.
Джон Міклетвейт, New York Times Book Review
Переконливий геополітичний аналіз наших глобальних викликів.
Los Angeles Times
Ця класична робота Кіссінджера — виняткове поєднання широкого тематичного охоплення та точності з умінням виокремлювати суттєве серед низки актуальних подій. Автор розповідає про все: від Вестфальського миру до історії розроблення мікропроцесорів, від китайського мислителя Сунь-цзи до французького політика Талейрана. Він пише навіть про твітер... Реальний діалог націй — це єдиний спосіб досягти політичного консенсусу. Книжка Генрі Кіссінджера переконливо доводить, чому ми повинні це зробити та як нам досягти успіху.
Гілларі Клінтон, авторка книжки «Важкі рішення», Washington Post
ЦИТАТИ
Яку б політику ви не розробляли, мистецтво ведення закордонних справ країни полягає в пошуку того, що є найбільш вигідним для країни. Ми можемо говорити про міжнародну доброчесність і насправді мати на увазі те, про що говоримо. Але в кінцевому підсумку, уряд діє на благо країни, якою він управляє, і жоден уряд не наважиться робити нічого такого, що в короткостроковій або довгостроковій перспективі було б явно не на користь цієї країни.
Погляд китайської панівної еліти на цю проблему сформулював Ден Сяопін: «Насправді національний суверенітет набагато важливіший, ніж права людини, але Велика сімка (або Вісімка) часто обмежує суверенітет бідних і слабких країн третього світу. Їхні розмови про права людини, свободу і демократію призначені тільки для захисту інтересів сильних і багатих країн, які використовують у своїх інтересах власну силу, щоб залякувати слабкі країни, впроваджувати гегемонію і практикують силову політику».
Усі нації, і вороги, і друзі повинні бути зацікавлені у збереженні міжнародної системи. Вони повинні відчувати, що їхні принципи дотримуються, а їхні національні інтереси забезпечено… Якщо міжнародна обстановка відповідає їхнім життєво важливим проблемам, вони будуть працювати, щоб зберегти її.
Життєздатність міжнародного порядку відображається в створеному ним балансі між легітимністю та силою, а також у відносній вазі кожного з цих компонентів. Жоден з цих аспектів не покликаний перешкоджати змінам; радше в поєднанні вони прагнуть забезпечити, щоб зміни відбувалися у процесі еволюції, а не грубої конкуренції свобод. Якщо баланс між силою і легітимністю управляється належним чином, дії набувають певного ступеня спонтанності. Демонстрації сили стають периферійними і значною мірою символічними; позаяк конфігурація сил засновується на спільному розумінні, то жодна зі сторін не відчуває необхідності залучати всі свої резерви. Коли цей баланс руйнується, то зникають механізми стримування і відкривається поле дії для найбільш загарбницьких претензій і найбільш непримиренних суб’єктів; хаос триватиме, допоки не буде встановлено нової системи порядку.
Фрагмент із книги
