Історичний роман «Два гетьмани» висвітлює події маловідомої широкому загалові доби української історії — від злощасної Полтавської баталії до першого скасування гетьманської влади на Лівобережній Україні.
У центрі твору стоять дві видатні постаті тогочасного українського суспільства — гетьмани Іван Ілліч Скоропадський і Пилип Степанович Орлик. Різні вони за віком, за вдачею, діють у різних умовах, але поєднані однією ідеєю: відстояти рідний край від посягань московської імперської влади.
Різними шляхами йдуть вони до цієї мети: Орлик прагне створити антимосковську коаліцію держав і за її допомогою збройною силою визволити Україну; Скоропадський же, навпаки, намагається порозумітися з царським урядом, щоб зберегти бодай частку колишньої свободи й суверенності.
Обидва гетьмани зазнають невдачі — іноземні держави дбають лише про власний інтерес, самостійна Україна їм байдужа; автономна Україна всередині самодержавної імперії просто неможлива, і тому кінець Гетьманщини просто неминучий. Помирає в тузі зневажений царем Скоропадський, закликаючи свого наступника Полуботка якомога боронити козацьку волю, помирає на чужині у злиднях всіма позабутий Орлик, покладаючи останню надію на сина Григора…
Та не вмирає український народ. Родина козаків Непорожніх, попри всі біди й негаразди, живе, житиме й надалі. І в тім запорука безсмертя України.
Уривок з книги
