В комплект входят книги:
Поглянь, що ти пропустив. Нові способи бачити світ крізь мистецтво
Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі
(Цена комплекта ниже суммы цены каждой из книг отдельно)
"Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі"
Книжка Вілла Ґомперца - це інтенсивний курс історії мистецтва за останні 150 років. Іронічний нон-фікшн, який пояснює, чому ліжко Трейсі Емін - це мистецтво, а ваше - ні. Автор створює цілісну картину, висвітлює хитросплетіння мистецьких течій і показує, як нові покоління нахабних митців розвивають ідеї своїх попередників.
Десятки митців, сотні робіт та історій. «Фонтан» Дюшана, творчий ступор Джексона Поллока, зародження поп-арту, суперництво між Малевичем і Татліним, одкровення Пікассо, бляшанки з супом Воргола, заквітчане «Цуценя» Кунса і «мариновані» акули Гьорста. І все це - на історичному тлі зміни епох і мистецьких течій.
Коротше, все, що ви хотіли знати про історію сучасного мистецтва, але боялися почути у відповідь нерозбірливе бурмотіння мистецтвознавчих концепцій.
Вілл Ґомперц сім років працював директором галереї «Тейт». Він пише про мистецтво для «Таймз», «Ґардіан» та Бі-Бі-Сі. У 2009 році створив популярну комедійну моновиставу про сучасне мистецтво. Кілька років тому нью-йоркський журнал «Кріейтівіті» визнав Ґомперца одним із п’ятдесяти найкращих креативних мислителів.
"Поглянь, що ти пропустив. Нові способи бачити світ крізь мистецтво"
«…Ми більшу частину часу живемо в напівпритомному стані, переходячи від однієї рутинної події до іншої з пригніченими почуттями, наче зомбі у світі неживих. Ми не бачимо красивої ріні на пляжі, тому що, як ті дурненькі рибки, ми часто не помічаємо, що нас оточує.
Але так не повинно бути; це не повинно бути нашою частковою реальністю. Ми можемо навчитися дивитися й відчувати світ з підвищеною свідомістю художника: відчувати насолоду від того, що бачимо світ справжнім, стовідсотковим зором… Дерево, будівля, забарвлення дороги — все це стає непомітним, не відкладається в нашій свідомості.
Ми пропускаємо так багато! А художники — ні. Вони бачать “невинним оком”, як казав Джон Раскін, критик вікторіанського мистецтва. Вони вчаться відвикати: бачити так, ніби вперше, а не всоте».
Вілл Ґомперц