В попередньому випуску ми досліджували феномен зародження нового, магію творення життя. А що далі? Що потрібно новонародженому? Батьківська турбота, любов та можливість розвиватися. А також – довіра приймати те, що дається. Довіра, щоб діяти, пізнавати й тішитися життю. У стосунках з собою, з ближніми, зі світом довіра грає одну з визначальних ролей. Довіра - не тільки про те, щоб вірити комусь, а й про відчуття опори, впевненості, здатність йти за своїм покликанням, здатність розслаблятися та відпускати… Про повноту і радість буття.
Ми це знаємо. Та часто на практиці важко віднайти довіру у власному серці. Відпустити контроль, покластися на світ, дати проявитися вищому духу в собі. Ми плутаємо довіру з наївністю, безвідповідальністю, безтурботністю… Ми боїмося довіряти. Й маємо на це причини.
Як же бути? Що допоможе відновити довіру? І які нові ресурси відкриються для нас тоді? Шукаємо відповіді разом.
Сторінки журналу
