Неймовірно дотепні мемуари американського фізика Річарда Фейнмана, відомого популяризатора науки і лауреата Нобелівської премії.
ПРО КНИЖКУ
Фізика була сенсом життя видатного науковця й педагога, а кожна його лекція перетворювалася на захопливу гру. Утім особистість Фейнмана така неординарна й багатогранна, що заслуговує не меншої уваги, ніж його наукові досягнення. Фізик-теоретик, художник-портретист, віртуозний барабанщик і жартівник, який полюбляв розігрувати друзів та колег і часто сам потравляв у кумедні ситуації... Ніхто краще за нього не розповість про неймовірно-божевільні пригоди, на які науковця штовхала невгамовна цікавість.
ДЛЯ КОГО КНИЖКА
Книжка для найширшого кола читачів, усіх, хто цікавиться біографіями цікавих особистостей, наукою, а також тих, хто цінує хороший гумор і дотепні життєві історії.
ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА
Це вибухова суміш високого інтелекту, мудрості, безмежної допитливості та разючої сміливості.
ПРО АВТОРА
Річард Фейнман — американський фізик, лауреат Нобелівської премії 1965 року за фундаментальні роботи з квантової електродинаміки. У 19431945 роках брав участь у Мангеттенському проекті зі створення атомної бомби. Співавтор популярного підручника — тритомника «Фейнманівські лекції з фізики», автор низки науково-популярних книжок.
ВІДГУКИ ПРО КНИЖКУ
Читайте ці історії. Перечитуйте знову. Думайте і смійтеся!
Los Angeles Times
Генії бувають двох типів. Звичайні генії роблять щось визначне, але залишають іншим можливість повірити, що ви могли б досягти таких самих результатів, якби достатньо для цього працювали. Водночас є чарівники, і ви й гадки не маєте, як вони це роблять. Фейнман був чарівником.
Ганс Бете, фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії
Оповідь Фейнмана продовжує традиції, які заклав Марк Твен. Автор укотре доводить, що можна сміятися й водночас замислюватися над серйозними темами.
New York Times Book Review
ЦИТАТИ
Про себе
Людям часто здається, що я їх розігрую, а я зазвичай кажу правду, тільки по-своєму — так, що мені ніхто не вірить.
Про «гру в фізику»
Потім прийшла інша думка: зараз мене верне від фізики, але ж раніше вона давала мені задоволення. Чому вона мені подобалася? Бо я грався з нею. Робив те, що мені подобається, не оглядаючись на те, наскільки це важливо для розвитку ядерної фізики, просто робив те, що давало інтерес і радість. Якось у старших класах я помітив, що струмінь води з крана стає вужчим, і мені стало цікаво, що визначає його форму. Виявилося, що це досить легко зробити. Я не мусив цього робити, це не мало значення для майбутнього науки, хтось уже зробив це до мене. Але мені було однаково, я винаходив усякі штуки і грався з ними у своє задоволення.
Про присудження Нобелівської премії
— Професор Фейнман? — Що таке?! Я ще сплю! — Вам присуджено Нобелівську премію. Я подумав, вам буде приємно про це дізнатися. Так, але я ще сплю! Подзвонили б уранці, — і поклав трубку. Дружина питає: — Хто там? — Кажуть, я отримав Нобелівську премію. — Та ну тебе, Річарде, хто дзвонив? — моя розумна дружина вже звикла до розіграшів і знає, що не треба вестися, але цього разу я її підловив.
Уривок з книги
