Він прийшов по славу, а знайшов лише терор, зраду і біль.
330 рік до н. е. Александр Македонський остаточно перемагає Персію і веде свою нездоланну армію далі на схід — до багатств Індії. Його шлях пролягає через Афганістан — край, де панують давні племінні звичаї, а кожен чоловік народжується воїном.
Піхотинець Матфеос приєднується до війська в очікуванні подвигів і слави, взоруючись на старших братів, але замість цього опиняється в самому пеклі кривавої бійні. Лютий опір ворогів, з яким стикається македонське військо, шокує і водночас змушує до ще більшої жорстокості й тактики випаленої землі.
У певний момент приховування звірств заради політичного миру починає гнітити Матфеоса. Та найзапекліша битва відбувається саме в душі героя. Його кохання до афганки Шинар призводить до ганьби її клану, розплата за яку — смерть.
Чи зможе рядовий піхотинець зберегти честь, коли війна вимагає стати нелюдом, а на шляху до правди стоїть сам цар?
Прессфілд створив воєнну драму, в якій минуле дивиться сьогоденню просто в очі — і питає: ким ти стаєш, коли битва не закінчується?
Уривок з книги
