У «Бомбардувальній мафії» Малкольм Ґладвелл об’єднує історії про голландського генія та його саморобний комп’ютер, братів з центральної Алабами, британського громила і групу хіміків-піроманів з підземних лабораторій Гарвардського університету, щоб розглянути один із найбільших моральних викликів у сучасній історії Америки.
Більшість військових мислителів у роки, що передували Другій світовій війні, вважали розвиток авіації другорядною справою. Але невелика група стратегів-ідеалістів, «Бомбардувальна мафія», задалася питанням: «Що, якби точне бомбардування могло знешкодити ворога і зробити війну набагато менш смертоносною?». На противагу цьому, бомбардування Токіо в найсмертоноснішу ніч війни було дітищем генерала Кертіса Лемея, чий жорстокий прагматизм і тактика випаленої землі в Японії коштували тисячам цивільних життя, але, можливо, врятували ще більше, запобігши запланованому вторгненню США.
У «Бомбардувальній мафії» Ґладвелл запитує: «Чи було воно того варте?». Справи могли піти інакше, якби попередник Лемея, генерал Гейвуд Ганзелл, залишився на посаді. Ганзелл вірив у високоточні бомбометання, але коли він і Кертіс Лемей боролися за владу в джунглях Гуаму, Лемей вийшов переможцем, що призвело до найтемнішої ночі Другої світової війни.
«Бомбардувальна мафія» — це захоплююча історія про пристрасть, інновації та незмірну ціну війни.
Уривок з книги
