Эта книга входит в
Комплект книг "Історія рок-музики"
(Цена комплекта ниже суммы цены каждой из книг отдельно)
Це книжка про те, ким був і ким став Фредді Меркюрі.
Від невідомого занзібарця Фаруха Бульсари до зірки, що виступає на стадіоні для 150 тисяч людей. Від клавішника гурту «Здихлики» до легендарного клавішника й вокаліста Queen. Від хлопця, що соромиться своїх зубів, до величного музиканта в короні й мантії. На платівці його життя була як світла сторона (геніальність, артистизм, успіх), так і темна (залежності).
Фредді завжди був живим і блискучим. Вірив, що можливо все, якщо вкласти в це розум і серце.
«Багато моїх пісень — це політ фантазії. Я можу придумати все, що завгодно. Це світ, в якому я живу. Він дуже яскравий, і так само яскраво я пишу. Мені так подобається», — Фредді про свою творчість.
ДЛЯ КОГО
Для всіх, на кого вплинув гурт Queen та його фронтмен Фредді Меркюрі, хто цікавиться біографіями музикантів, відомих митців та знаменитостей загалом. Кому подобається читати не сухі факти, а історії, про які мало хто знає.
ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА
Ця книжка, опублікована напередодні 70-річчя Фредді, містить ретроспективний коментар до його студійних і концертних альбомів, повну дискографію, фотографії та пам’ятні речі.
ПРО АВТОРА
Марк Блейк — британський музичний журналіст, письменник і редактор, чиї роботи публікуються в Times і Daily Telegraph, а також у музичних журналах Q, Mojo, Classic Rock, Music Week і Prog. Автор біографій-бестселерів світових музичних гуртів і рок-виконавців.
ВІДГУК
Фредді був як регулятор гучності на радіоприймачі. Заходив у кімнату, а за ним заходили душевність і радість. А потім ішов, і вони за ним виходили. Таких людей одиниці.
Мері Остін, близька подруга Фредді Меркюрі
ЦИТАТИ
Ніколи не здавайся
Сором’язливість, яку згадує Кіт Вілсон, не завадила Фредді брати участь у боксерських змаганнях, хоч мати в листах благала його не битися. У школі св. Петра були сильніші й дебеліші хлопці, однак Фредді швидко навчився, за словами Субаша Шаха, «ставити їх на місце». Фредді мусив виробити якийсь індивідуальний стиль, бо у нього було вразливе місце — передні зуби: один пропущений хук — і прощавайте губи. Тож він тримався принципу «Бий першим, бий сильно і ніколи не здавайся». Брюс Мюррей згадував, як був його секундантом в одному з найжорстокіших боїв — Фредді стікав кров’ю, але не дозволив зупинити бій: «У нього був просто залізний погляд. Він не збирався здаватися».
Говорив через музику
Усе, що Фредді хотів сказати про свою хворобу, він говорив через музику. «Такі пісні, як моя The Show Must Go On чи These Are the Days of Our Lives Роджера, давали Фредді можливість висловитися, бути разом з групою», — говорив Браян. The Show Must Go On вийшла дуже драматичною і прозорою. Інші гурти в подібній ситуації пішли би, напевно, в обхід, через метафору. Але Queen були не такі. Їх зробили популярними пісні з простими словами типу We Will Rock You чи We Are the Champions, тому причин шукати інших шляхів не було.
Уривок з книги
