Книжка колишнього офіцера ФСБ Олександра Литвиненка й історика Юрія Фельштинського присвячена подіям, що увійшли до російської історії як вересневі теракти 1999 року, коли в Москві та інших містах Росії були скоєні підриви житлових будинків, які забрали життя понад 300 осіб.
У ній зроблено спробу показати, що основні проблеми сучасної Росії були викликані не радикальними реформами ліберального періоду правління Бориса Єльцина, а протистоянням, яке таємно чинили цим реформам російські спецслужби.
Саме вони розв’язали Першу та Другу чеченські війни для розвороту Росії від демократії до диктатури.
ДЛЯ КОГО
Для всіх, хто хоче знати про подробиці терористичних операцій російських спецслужб, методи роботи ФСБ, справжні причини війни Росії проти Чечні.
ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА
Заборонена в Росії судовою ухвалою, заарештована, конфіскована і знищена ФСБ при спробі ввезення тиражу для поширення в Росії, книжка стала міжнародним бестселером. 2003 року було порушено кримінальну справу за фактом розголошення державної таємниці на сторінках видання «ФСБ підриває Росію». Наклад книжки було вилучено як речовий доказ. Уперше видана в США, вона привернула до себе міжнародну увагу наприкінці 2006 року, невдовзі після отруєння в Лондоні радіоактивною отрутою — полонієм-210 — Олександра Литвиненка, який помер болісною смертю.
Книжка ще актуальніша сьогодні, коли спецслужби, які захопили владу в Росії, звернули свої погляди на «ближнє закордоння» і взялися до анексії колишніх радянських територій.
ПРО АВТОРІВ
Юрій Фельштинський — американський історик російського походження, редактор-упорядник і коментатор кількох десятків томів архівних документів з російської історії. Ексрадник Бориса Березовського, керівник проєкту з розшифрування та публікації «плівок Кучми».
Олександр Литвиненко (1962‒2006) — підполковник держбезпеки, у 1988‒1999 роках — співробітник КДБ-ФСБ, критик російської влади й особисто Володимира Путіна. Автор статей і двох книжок, які набули величезного міжнародного резонансу.
ЦИТАТА
24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабну війну проти України, яка забрала життя сотень тисяч людей і покалічила життя мільйонів. У світлі цих подій теракти, організовані спецслужбами в Росії у вересні 1999 року для забезпечення перемоги Путіна на президентських виборах 2000 року (як виявилося — на вічні часи), видаються дрібною підготовчою операцією до великого терору. І якщо у вересні 1999 року хтось міг сумніватися в тому, що Путін, щойно переведений із посади директора ФСБ на посаду прем’єр-міністра Росії, міг керувати терористичною операцією, внаслідок якої загинуло понад 300 осіб, то сьогодні, дивлячись на кадри кінохроніки та фотографії зруйнованих міст і селищ України, сумніватися в готовності Путіна вбивати заради захоплення й утримання влади та територій не доводиться.
