Якщо ви:
- безрезультатно намагаєтеся поговорити з людиною і з’ясувати, що між вами сталося;
- прокручуєте в голові фрази, подумки пояснюючи комусь, що відчуваєте;
- фантазуєте про те, як почуватимуться ваші кривдники, коли нарешті все їм скажете, —
тоді ви прагнете розв’язки. І в цьому ви не самотні.
У своїй чуйній і проникливій книжці доктор Ґері Макклейн розповідає, як шукати порозуміння здоровими та продуктивними способами, а також як рухатися вперед, коли ми не отримуємо бажаного. Ви дізнаєтеся, як відчути примирення і залишити жаль позаду. Коли не можете припинити думати про сварку з другом або постійно прокручуєте в голові провал на роботі, коли ваш світ перевернувся догори дриґом через розрив стосунків або коли померла кохана людина, терапевтична «Розв’язка» допоможе вам відпустити минуле, перегорнути сторінку та прийняти, нарешті, майбутнє.
ПРО АВТОРА
Доктор Ґері Макклейн — психотерапевт, письменник, коуч. Здобув докторський ступінь з клінічної психології в Мічиганському університеті, веде практику в Нью-Йорку. Консультує бізнеси, державні установи та неприбуткові організації. У роботі зосереджується на темах емоційного здоров’я, адаптації до змін у житті та психології взаємин.
ВІДГУК:
Усі прагнуть розв’язки, але мало хто знає, як її досягти. Ця книжка допомагає читачам відшукати прийняття й завершення навіть у найскладніших ситуаціях. Вона ідеально підходить для тих, хто намагається подолати перехідний період і рухатися вперед.
Вітні Ґудман, терапевтка з питань сім’ї та шлюбу, авторка книжки «Токсичний позитив»
ЦИТАТИ:
Пошуки розв’язки можуть звільнити нас. Однак часом усі кроки до неї призводять лише до підтримання ілюзії: цього разу все нарешті дійде до вдалого завершення, адже ми вжили всіх потрібних заходів, щоб знешкодити «токсини» або ж домогтися від іншої людини обіцянок, дотримання яких усе поліпшить. У таких випадках розв’язка не допомагає, адже насправді не потрібна. Ми не готові відпускати. Ми боїмося непевності — або порожнечі, — яка може лишитися, коли не стане болю.
Гнів — нормальна людська емоція. Коли хтось завдає нам якоїсь шкоди, ми відчуваємо злість, і це не завжди погано. Проблема виникає, коли гнів поселяється в наших серцях і бере гору над рештою думок та почуттів. Розв’язка, як ми вже обговорювали, може здаватися єдиним способом вивільнити накопичений гнів, і якщо нам не вдається досягнути розв’язки, яка, на нашу думку, порятує від гніву, то гнів зазвичай наростає.
Невгамовні лють і гнів можуть підштовхувати нас до розв’язки через заподіяння емоційної чи інакшої шкоди іншій людині. Злість може також заважати нам досягнути розв’язки, бо, занурюючись у неї, ми відчуваємо свою вищість і праведність або, навпаки, вважаємо, що не заслуговуємо нічого кращого, аніж образа та гнів. Такий підхід не лише потенційно шкідливий для нас і для іншої людини, а й базується на помилковому припущенні, ніби нам бракує розумових та емоційних ресурсів, щоб упоратися з власною люттю, а отже, хтось має благословити нас розв’язкою, інакше позбутися гніву нам не світить. Це неправда, і ми можемо самостійно досягнути стану прийняття, як я докладніше поясню в наступному розділі.
Розв’язка може бути дуже ефективним способом зцілити себе й налагодити стосунки. Але її пошуки іноді стають подорожжю в нікуди, здійснивши яку, ми почуваємося спустошеними й емоційно розчавленими. Лише ви знаєте, коли настає час відмовитися від пошуків. Як розпізнати правильний момент? Дослухайтеся до внутрішнього голосу. Залучайте раціональне мислення. Запитайте себе, чи варті спроби підкорити недосяжну (як підказує інтуїція) вершину вашого душевного спокою. Якщо відповідь «ні», йдіть.
Уривок з книги
