Ізраїль. Історія відродження нації

Це розповідь про маленьку державу, яка все ж привернула увагу світу з моменту свого виникнення й викликала захоплення.

 

Поєднуючи історичні документи, листи та інтерв'ю з власним глибоким знанням про країну, автор веде нас крізь віхи Ізраїльської історії та знайомить з відданими і величними постатями, які першими створювали країну й формували її основи. Відкрито й переконливо Ґордіс показує, що найбільшою метою Ізраїлю понад усе, його основним досягненням було відродження нації.

 

Для широкого кола читачів, всіх, хто цікавиться історією єврейського народу та регіону Близького Сходу, а також хоче надихнутись дивовижним поступом країни Ізраїль, що вплинув на долю цілого світу.

 

Автор показує, як Ізраїль перетворився на культурний, економічний і військовий потужний осередок, а також простежує тривалу історію міжнародної ізоляції Ізраїлю.

 

Даніель Ґордіс— ізраїльський автор американського походження, старший віцепрезидент і заслужений науковий співробітник «Корет» у Шалемському коледжі в Єрусалимі. Написав чимало книжок про юдаїзм і політичні течії у Ізраїлі. Двічі нагороджений Національною єврейською книжковою премією, зокрема його праця «Ізраїль. Історія відродження нації» стала Книгою року.

 

У сучасній Україні з історією єврейського народу, його культурою, релігією та політикою знайомі недостатньо добре. Праця Даніеля Ґордіса, яка у 2016 році здобула відзнаку Національної єврейської премії «Книга року», належить до сучасної класики. Автору вдалося стисло і захопливо розповісти історію Ізраїлю, простежити велику трансформацію держави від зародження до сучасності, а також проаналізувати помилки, допущені на цьому довгому й непростому шляху до набуття власного дому. 

 

Теодор Герцль обстоював просту ідею: вирішення «єврейського питання» — це створення єврейської держави. А де саме — в Аргентині чи в Палестині — належить визначити. На відміну від Гірша, Герцль був твердо переконаним, що мета цілком досяжна, і доводив, що від створення незалежної єврейської держави виграють усі, а не тільки євреї. Річ не лише в тому, що в себе вдома євреї не страждатимуть від антисемітизму, — Герцль вважав, що створення незалежної єврейської держави позбавить антисемітизм будь- якого сенсу. «Вихід євреїв не спричинить ні переслідувань, ні економічної кризи, — писав Герцль. — Навпаки, у країнах, з яких виїжджатимуть євреї, почнеться період процвітання». А що стосується створення єврейської держави, то «її початок означає кінець антисемітизму». Єврейська держава — не політ ерудованої фантазії, доводив Герцль. Євреї не поступаються освітою народам, які мають суверенну державу, і якщо ці народи змогли її створити, то євреї теж зможуть.

 

Ізраїльські війська були краще озброєними завдяки таємним постачанням під час першого перемир’я, мали вищий бойовий дух, бо йшлося про національне виживання, і поступово взяли під контроль майже всю територію країни. Люди страждали по обидва боки фронту, однак ізраїльське суспільство вирізняло (і вирізнятиме в майбутньому) мало не хвороблива схильність до самокритики. Ізраїль від самого початку перетворився на суспільство саморефлексії. Поети й політики одностайно наполягали, що країна повинна відповідати ідеалам, які привели її до незалежності, інакше вона її не гідна. Такий самокритичний голос стане одним із найважливіших джерел внутрішньої сили Ізраїлю.