Агнія все життя уникала всілякого роду небезпек. Вона сама так вирішила: вибирати безпечні безпрограшні, продумані варіанти дій, які допомогли б уникнути життєвих неприємностей. Але одного дня раптова весняна повінь все змінює, порушує звичний хід речей. Ілюзія стає правдою, а сни, які відкрили Агнії таємниці химерних доль її предків – віщими. А що, коли це єдиний шлях до відповіді, ким є вона сама?
Оксамитові води повернуться в свої русла, зникне дивний знайомий, залишиться тільки ікона з темним тлом, журавлина на болотах і тисячолітні дуби в намулі. А ще відповіді, бо той, хто шукає – знаходить, а тому, хто стукає – відчиняють.
Уривок з книги
