Вперше за останні сто років проза Григорія Квітки-Основ’яненка повертається до читачів такою, як вона була насправді. Зі своїм ритмом та особливою слобожанською говіркою.
Мстиві відьми, мерці, які справляють Великдень, зачаровані скарби, перекотиполе — свідок проти вбивці… Перед нами постає яскрава й містична картина життя на українських землях від Конотопа до Харкова.
Повісті Квітки-Основ’яненка — це ще і європейські сюжети, перенесені на вітчизняний ґрунт, проповіді, літературна полеміка, мовна гра. І про це ніколи не пишуть у підручниках.
Уривок з книги
