Твори монологічні, ще й, так би мовити, із народних вуст, з’являються в художній прозі нечасто, адже вимагають від автора граничного наближення до свого героя, перейнятості світом його переживань, думок, слів, учинків.
І цей роман значною мірою відповідає цим критеріям. Але насамперед маємо вельми позитивний, енергонаснажливий твір, у якому життя галичанки-львівянки – від передвоєнного до нашого часу – постає у всій можливій правдивості й химерності, трагічності й комічності.
Уривок з книги
