Ґабріель Ґарсія Маркес працював над романом «Осінь патріарха» (1975) понад сім років.
За словами автора, ця книга — «вірш про самотність влади». Роман, на диво, злободенний, оскільки за хитросплетінням гротескних, суто маркесівських алегорій впізнаються правителі різних часів і різних держав, хоча події у романі відбуваються у латиноамериканській країні.
Це історія патріарха, вічного диктатора, який прожив неймовірно довге життя. Ніхто не знав його справжнього імені і скільки йому років, але всі добре знали його матір Бендісьйон Альварадо. Чи міг би хто-небудь колись уявити, що син цієї божевільної бабусі, яка полюбляла розмальовувати птахів, стане правителем країни?.. Неосвічений, необізнаний у політиці, він тримав усіх в страху протягом багатьох років. Боячись замахів, знаходив собі двійників і постійно «оновлював» свій уряд... Проте смерть таки спостигла його...
Уривок з книги
