Революційні конституції: харизматичне лідерство та верховенство права (Предзаказ)

Популізм є загрозою для демократичного світу, паливом для демагогів і реакційних натовпів — принаймні так хочуть переконати його критики. Але у своїй відзначеній нагородами трилогії «Ми, люди» Брюс Акерман показав, що американці неодноразово відкидали цю точку зору. Тепер він спирається 25 років наукових досліджень у цій важливій та дивовижній праці про походження, успіхи й загрози революційного конституціоналізму в усьому світі. Він переносить нас в Індію, Південну Африку, Італію, Францію, Польщу, Бірму, Ізраїль та Іран і докладно розповідає про труднощі, з якими зіткнулися народні рухи в їхніх повстанських кампаніях за конституційну демократію. Незважаючи на численні розбіжності, популістські лідери, такі як Неру, Мандела та де Голль, зіткнулися з подібними дилемами в критичні переламні моменти, і кожному вдалося щось не помічене, але важливе. Замість того, щоб використовувати своє харизматичне лідерство для утримання влади, вони натомість використали її для надання легітимності громадянам та інститутам конституційної демократії.

Акерман повертається до Сполучених Штатів у своєму останньому розділі, щоб по-новому поглянути на конституційні державні дії Засновників, які постали перед викликами, дуже схожими на ті, з якими сьогодні стикаються популістські лідери. В епоху Трампа демократична система стримувань і противаг не виживе, якщо прості громадяни не згуртуються на її захист. «Революційні конституції» показують, як активісти можуть вчитися на успіхах своїх попередників і отримувати вигоду з їхніх помилок.