Чи можна жити одночасно в раю та в пеклі? Можна, якщо йдеться про світ
сучасної їжі. З одного боку, нашим предкам і не снилося, що їхні
нащадки щодня смакуватимуть виноградом, м’ясом, лате чи
шматком медовика. А з другого — ми об’їдаємося
фабрикатами і снеками, а продукти з поживи перетворюються на отруту.
Що чекати в майбутньому, якщо зараз ми перебираємо норми цукру в кілька
разів? На кому відповідальність: на кожній людині чи на виробниках
фастфуду і снеків? Як в Індії діабет став хворобою дітей? Чому в Чилі
заборонено ставити мультикових персонажів на пачках пластівців? Як
сухарики Flint з ароматом холодцю і хрону стали привидом страв, які
раніше їли українці?
Ця книжка шокує вас, але водночас запевнить, що в людства є майбутнє.
Воно — у зміні звичок: відмовитися від культури нетерплячки,
повернути обідні години й домашню кухню, а також — розмаїття
овочів на столі
ДЛЯ КОГО
Для широкого кола читачів, всіх, хто бажає змінити свій спосіб життя,
розпочавши з перегляду харчування; хоче навчитись розрізняти шкідливу
їжу та обирати корисні продукти, а також зрозуміти пропорції
«здорової тарілки».
ЧИ ВАРТО КУПУВАТИ
Авторка не пропонує готових рецептів. Вона наводить статистику,
роздуми, спостереження, харчові тренди, після яких вам захочеться
щонайменше переглянути власний раціон і вдумливо відбирати те, що
потрапляє в продуктовий кошик.
ПРО АВТОРА
Бі Вілсон
— британська журналістка, фудрайтерка, авторка семи книжок на
теми від харчового шахрайства до психології їжі. Цікавиться кулінарією,
культурою їжі та світовими трендами. У 1997-му стала півфіналісткою BBC
Masterchef. Веде колонку «Застільні бесіди» у Wall
Street Journal та є співзасновницею благодійної організації TastEd з
харчового просвітництва для дітей.
ВІДГУКИ
Вілсон ставить під сумнів усю систему харчування, звертаючись до
парадоксу нашого часу: ми стаємо дедалі багатшими, а наші
раціони— дедалі біднішими. Оброблені продукти, ненаситний
маркетинг, малорухливий спосіб життя, дієти йо-йо, інстаграм,
застосунки для замовлення «їжі із собою»
— у цій книжці чимало лиходіїв, і авторка викриває їх у своїй
ерудованій манері.
New
York Times
Це корисна, детальна, інформативна й захоплива книжка. Вілсон
підготувала чудовий масив даних, часто в незвичайній манері та з
яскравими графіками, а ще — безліч сюрпризів.
New
York Times
ЦИТАТИ
В
яких країнах раціон здоровіший
Переконання, ніби здорові раціони доступні лише багатим країнам,
— один з харчових міфів. Дані показують, що населення Сьєрра-
Леоне, Малі та Чаду харчується набагато ближче до порад дієтологів, ніж
Німеччина. У раціонах півдня Африки надзвичайно мало шкідливих
продуктів і багато корисних. Серед країн, де їдять найбільше
цільнозернових продуктів, — багаті скандинавські, в яких досі
споживають достатньо житнього хліба, і бідні держави Південної Африки,
де цілу низку поживних злаків — сорго, кукурудзу, просо і теф
— перетворюють на корисні страви й доповнюють якимось рагу,
супом або соусом. А ще в Африці активно споживають бобові та овочі.
Середньостатистичний зімбабвієць з’ їдає 493,1 грама овочів
на день. До порівняння: у Швейцарії цей показник становить 65,1 грама.
Про
«теорію білкового важелю»
Певно, однією із засадничих ланок глобального ожиріння є падіння в
нашому раціоні частки білків, як порівняти з вуглеводами. Цей феномен
пов’язують з «гіпотезою білкового
важеля», його вперше описали 2005 року біологи Девід
Раубенгаймер і Стівен Сімпсон. Загалом люди в багатих країнах отримують
більш ніж досить білка, переважно з м’яса. Але частка цього
інгредієнта в раціоні, порівняно з вуглеводами і жирами, знизилася.
Оскільки продовольча система годує нас дешевими жирами і рафінованими
вуглеводами (зокрема цукром), відсоток білків у раціоні впав від
14–15% (що є нормою для людей, які не практикують
бодибілдинг) до 12,5% на середньостатистичного американця. Це означає,
що білка нам бракує, хоча калорій задосить. Коли в нашій їжі бракує
білка, ми намагаємося заповнити нестачу вуглеводами і в результаті
переїдаємо.
Сторінки з книги
