«Щоб у 16 не було запізно» – книжка про те, як правильно допомогти дитині прожити кожен рік свого життя. Виховання дитини – захоплюючий експеримент, правда, недешевий. І ціна йому – одне людське життя.
Ця книжка – поради на кожен рік, щоб експеримент був вдалим та приніс радість та задоволення всім його учасникам. Життя стає набагато простішим, коли розумієш, що відбувається і що дитині по-справжньому зараз потрібно.
Чому варто прочитати книгу
Батьки мріють виховати здорового та щасливого малюка. Ми всі знаємо, що природою в нас закладений батьківський інстинкт. Саме тому, коли ми стаємо батьками, ми всіляко намагаємося піклуватися про дитину: годувати її, оберігати від потенційних загроз, з часом розвивати її розумові здібності.
Проте є одне «АЛЕ»! Часто ми зводимо потреби дитини до регулярної їжі та заміні підгузка. При цьому нічого не розуміючи про психологічні проблеми малюка. Що з ним відбувається до рочку? Що необхідно робити для того, щоб у майбутньому вже доросла людина не страждала від різних фобій? Щоб людина жила на повну та радувалася життю?
Відповідь проста, впевнена авторка книжки: «Будьте поруч. Завжди. Розмовляйте з малюком. Радійте йому»
У чому новизна книги
Авторка– практикуючий психолог, спеціаліст в області дитячої та підліткової психології, мудра порадниця для багатьох дітей та підлітків, Мама. Вона точно знає, як виховати психологічно здорову та щасливу людину.
Зміст книжки продумано таким чином, щоб батьки зрозуміли, як виховання, наприклад, трирічного малюка, відобразиться на характері тринадцятирічного тінейджера.
Авторка детально пояснює батькам, що відчуває дитина з моменту народження до 16 років. Адже інколи ми не розуміємо, чому вона капризує, чому проявляє агресію. Батьки нерідко задаються питанням чи це нормальна реакція. Саме тому в цей період дитині потрібен «провідник», який допоможе їй розібратися та потоваришувати з новими почуттями. І для цього батьки самі повинні розумітися в цих питаннях.
Щоб у 16 не було запізно, батьки повинні усвідомити, що головний процес виховання відбувається до семи років. Цей процес автор порівнює з ліпкою глечика: «Перші сім років – глечик на гончарному крузі і ви формуєте його. Потім зупиняєтесь та наносите малюнок, борозенки. Глина м’яка, з кожним обертом можна наносити інші борозенки, глибші, але з іншим малюнком. Глечик – це свідомість дитини, а малюнок на глині – способи його мислення. Кожна зарубка – це патерн в його психіці, його відносини, смаки, уподобання, слова, усвідомлення…»
І у 8 рочків з першими гормонами відбувається випал глечика, всі патерни і ціннності запеклися. Виховання завершено. Віднині якщо щось не подобається у поведінці дитини, прийдеться ламати. Тому будьте поруч і будьте найкращим прикладом.
Уривок з книги
