Маленька Енді тягне важелезну торбу, ношу власної втрати — смерть близької людини. На початку подорожі торба навіть більша за Енді й нести цей вантаж нестерпно. На шляху в дівчати трапляються різні люди. Вони розділяють з нею цей тягар, пропонуючи поділитися горем, питаючи в Енді про почуття. Наприкінці в торбі не лишилося важких речей, тільки спогади, що будуть із дівчинкою завжди. Через повномасштабну війну в Україні все частіше доводиться говорити з дітьми про смерть, зокрема близьких, друзів і родичів. Безумовно, такі розмови складні. Дорослим допоможе історія Енді, а ще кілька рекомендацій із цієї книжки.
Розмови з дітьми про втрати, особливо про втрати близьких, часом нестерпно важкі для дорослих. Проте говорити треба, хай як крається серце.
Авторка, Сара Серджей, має великий педагогічний досвід, зокрема опікується ментальним здоров’ям дітей як волонтерка. Вона щиро пропонує руку допомоги. Її книжка, створена у формі історії-притчі про дівчинку, яка втратила улюбленого дідуся, полегшить розмову з дитиною про смерть. Тут також є поради, як говорити на цю тему з дітьми різного віку.
Персонажка книжки, маленька Енді, навчить, як ділитися горем і як, переживши його, залишити світлі спогади.