Більшість жителів нашої планети носить у собі паразитів. Є тварини-паразити, комахи-паразити, черви-паразити, рослини-паразити... Всі вони як один нахлібники, але попри те, що їм не треба здобувати собі поживу (адже паразити живуть усередині цієї самої «поживи»), їхнє життя не таке вже й легке. Організм господаря постійно шукає способи позбутися непроханих гостей. Щоб вижити, паразити вдаються до неймовірних хитрощів.
Нам важко змиритися з їхнім існуванням. Проте це частина нашої природи. Нехай, скажете ви, та навіщо говорити про цю гидоту? Не все так однозначно.
Хіба ж можна назвати гидкою, наприклад, омелу чи зозулю, яку так часто згадують у піснях та казках? А деякі гриби-паразити, скажімо, кордицепс і пеніцилін, мають неоціненне значення для здоров’я людини. Хочеш дізнатися більше — читай книжку, що руйнує шкідливі стереотипи.
ПРО АВТОРІВ
Альона Васнецова — у минулому бібліотекарка, а тепер співробітниця освітніх літературних порталів і авторка книжок. Розвиває інтернет-портали, присвячені дитячому читанню.
Грає та співає в музичному гурті.
Федір Владимиров — дизайнер, художник-ілюстратор, скульптор. Займається поліграфічним дизайном, графікою, розписує меблі й інтер’єри, виготовляє арт-ляльки. Учасник кількох виставок. Оформив безліч видань (як для дорослих, так і для дітей), створив і видав одну свою книжку та проілюстрував понад 50 різних проєктів.
ЦИТАТИ З КНИГИ
Червоненька квіточка
Рафлезії — повні паразити, вони не беруть участі у процесі фотосинтезу, перекладаючи всю турботу про свій добробут на господаря. Але розмножуються самі й використовують для цього досить екстравагантний спосіб: величезна червона квітка рафлезії, вкрита білими плямами, схожа на шматок напівзгнилого м’яса, а сильний трупний запах посилює схожість. Рої мух з усієї околиці радо злітаються до рафлезії, смакуючи наперед ситний обід. Збагнувши, що їх обдурили, мухи летять собі геть, встигнувши, однак, запилити квітку.
Індійське кіно
Одна з легенд про те, як рослина дістала назву «брат-і-сестра», така. Юнак і дівчина покохали одне одного всією душею й повінчалися. Згодом з’ясувалося, що вони рідні брат і сестра, розлучені в дитинстві. За всіма законами закохані мали розпрощатися, але дали собі раду, Здавалося б, у безпорадному становищі і, ставши квіткою, з’єдналися навіки.
Чи кислота — лимонна?
Як би ви відповіли на це запитання? Ні, не вгадали! Лимони тут ні до чого — кристаликами лимонної кислоти ми завдячуємо аспергілу чорному, тому самому, що утворює чорну цвіль у кутках житлових приміщень.
Любов вудильників
Вудильник-хлопчик народжується, живе і росте самостійно. Однієї чудової миті він стає дорослим і розуміє: непогано б одружитися, час обирати наречену! У різних видів вудильників колір, яскравість і частота спалахів ліхтарика різняться (так само, як у маяків). Тому вудильник-кавалер обирає даму з відповідними навігаційними вогнями і — та-дам!.. — впивається гострими зубами їй у черевце. Більше вони не розлучаються ніколи.
Цвіль-рятівниця
Є користь і від цвілі «неблагородної»: деякі її види слугують для створення антибіотиків, що допомагають у боротьбі з найрізноманітнішими хворобами. Вивчати антибактеріальні властивості цвілевих грибів почали ще в XIX столітті, а 1928 року Александр Флемінґ виявив у грибку з роду пеніцил саме ту речовину, що вбиває бактерій.
Хто перший встав…
Сомики-синодонтиси з африканського озера Танганьїка також підкидають свою ікру сусідам — цихлідам-трофеусам, які виношують потомство не де-небудь, а в роті. Мальки сомиків вилуплюються набагато швидше і з’їдають господарську ікру. Уявіть трагізм ситуації: цихліда-мати впевнена в безпеці дітей, а тим часом мальки сомиків усувають конкурентів просто в її роті.
Сторінки з книги
