Шістнадцятирічна Ґіта Лаушманн повертається додому, в рідне чеське село. Надворі літо 1945 року, позаду — концентраційний табір. Однак дівчину чекає не тепле ліжко й обійми рідних, а вороже налаштовані селяни, що встигли конфіскувати і переділити все майно її сім’ї, у побуті німецькомовних чехів.
Минають десятиліття, і Ґіта, тепер уже літня жінка, знову повертається, рішуче налаштована нарешті реабілітувати сім’ю і повернути своєму батьку добре ім’я. І знову вона зіштовхується зі спротивом селян. Бо кожен з них має що втрачати і що приховувати.
Уривок з книги
