Як античний стоїцизм може стати засобом для процвітання у сучасному світі?
Зрозуміла, захоплива і переконлива книга про те, як слідувати стоїчним ідеалам тут і зараз. Описані Массімо Пільюччі уявні розмови з давньогрецьким філософом-стоїком Епіктетом з легкістю переносять читача вглиб філософських дискусій, при цьому ґрунтуючись на давній стоїчній традиції й життєвому досвіді автора.
У цьому світі не існує більш недосяжної мети, ніж просто бути щасливим. Саме тому філософ Массімо Пільюччі пропонує стоїцизм, як найкращий спосіб її досягнення. Це антична філософія, яка надихала великого імператора Марка Аврелія, покликана фокусувати увагу на дійсно важливому і відкинути не важливе. Завдяки розумінню стоїцизму, пошук відповідей на складні життєві питання стає значно простішим. Як не змарнувати своє життя? Чи є сенс змінювати відношення до грошей у світі, майже зруйнованому фінансовою кризою? І чи здатна філософія допомогти пережити велику особисту трагедію? Ким би ми не були, стоїцизм має щось важливе для кожного з нас.
Чому варто прочитати
• Вчить, як зосереджуватися на тому, що ми можемо контролювати, і приймати те, що поза нашим впливом, допомагаючи краще справлятися зі стресом і викликами.
• Пропонує універсальні відповіді, які допомагають приймати зважені рішення та знаходити внутрішню рівновагу.
• Розкриває глибоку мудрість античної філософії через призму реальних викликів сьогодення.
• Допомагає знайти спокій і радість у простих речах, усвідомлювати цінність моменту та уникати зайвих тривог.
• Щиро дякуємо CEO Club Ukraine, Lamel та umgi за люб’язну підтримку цього видання.
Про автора:
Массімо Пільюччі (Massimo Pigliucci) — американський філософ, біолог, професор філософії в коледжі Леман Міського університету Нью-Йорка. Критик псевдонауки і креаціонізму, а також прихильник секуляризму та наукової освіти. Пільюччі став популяризатором стоїцизму та однією з рушійних сил відродження стоїцизму в США на початку XXI століття.
У 2021 році оголосив про перехід від стоїцизму до неоскептицизму, який використовує об’єднані ідеї стародавніх скептиків і стоїків, щоб створити кращий шлях для думки і жити своїм життям.
Цитати:
Насправді ж бути стоїком — зовсім не означає придушувати або ховати емоції, а радше усвідомлювати їх, осмислювати їхні причини й скеровувати собі на благо. Пам’ятати, що є речі нам підвладні й не підвладні, зосереджувати зусилля на перших і не марнувати їх на другі. Прагнути до доброчесності й досконалості, старатися в міру своїх сил триматися правильного курсу, не забуваючи водночас про моральний аспект власних дій.
Одна з найпривабливіших рис стоїцизму — це готовність реагувати на виклики й переглядати свої доктрини. Інакше кажучи, ця не скута рамками філософія вміє сприймати критику з боку інших шкіл (як-от скептиків у епоху античності) і трансформуватися з огляду на нові відкриття. Як сказав Сенека: «Наші попередники — не повелителі, а лише провідники. Істина відкрита для всіх — ще ж ніхто її не огородив для себе. Чимала її ділянка залишається й для нащадків». У світі фундаменталізму й залізних догм світогляд, відкритий для змін, — як ковток свіжого повітря.
стоїцизм — це не лазівка для ледарювання розуму або політкоректного й гнучкого поєднання несумісних позицій. Суть в усвідомленні, що головне — жити щасливо. І це евдемонічне життя, якого так прагнули античні мислителі, украй мало залежить від існування Бога або ж сутності його конкретних атрибутів. До того ж, як мудро сказав Цицерон: «У філософії досі багато такого, що не має належного пояснення. <...> Особливо важким і темним є питання про природу богів. <...> Із цього питання вельми вчені мужі висловили такі різні і такі суперечливі думки, що є підстави гадати, ніби причиною і початком філософії повинно бути незнання». Це було істинно два тисячоліття тому й — попри все, що ви могли чути останнім часом, — лишається таким і нині. То чому б нам не заплющити очі на розходження в питаннях метафізики й не зійтися в головному — як жити щасливо?
Миттєво реагувати на чужі слова — завжди кепська ідея, адже веде до загострення ситуації. Натомість краще сповільнитися, перефразувати почуте, проаналізувати ймовірні причини — і тільки потім відповісти. Приміром, ви могли розцінити якесь прохання вашого партнера як невиправдане й обурливе вторгнення у ваш особистий простір. Та що, як воно виникло просто через потребу в більшій увазі та турботі? І вам цілком під силу задовольнити її інакше, не відчуваючи себе при цьому як у в’язниці.
Насправді філософія — це ложка теорії та добрий ківш практики: «Ми бачимо, що тесля стає теслею, навчившись одних умінь, кермовий корабля стає кермовим, навчившись інших умінь. То виходить, що й із поведінкою так само? Одного лише бажання стати доброчесним не досить — треба ще й здобути певні навички. <...> Бо ж сьогодні не мудрувань бракує: ні, переповнені ними книжки стоїків. А чого ж тоді? Потрібен той, хто стверджуватиме свої розмисли ділом».
Уривок з книги
