Є люди-епохи, а є люди — кілька епох. Такою особистістю був останній командир УПА Василь Кук. Він народився до Першої світової, пережив лихоліття Другої світової, розквіт і згортання діяльності УПА, потрапив у радянський полон і разом з Україною отримав омріяну свободу в 1991-му.
Як сімейна скрута вплинула на його погляди? Коли він загорівся ідеєю збройної боротьби? Як пережив смерть братів Ілька й Іларія, яких стратили за українську державність? Як вибудовував мережу ОУН у Дніпропетровську й перебував у підпіллі на Волині й Галичині? Як продовжував тиху боротьбу в 1970–1980 роки й отримав «друге дихання» після незалежності?
На всі ці питання відповідає історикиня Аліна Понипаляк. Вона дослідила архівні дані та спомини людей, які особисто знали Василя Кука, поспілкувалася з рідними, побувала там, де він народився, жив і творив. Усе це допомогло показати, яким був Кук і як він боровся за українську незалежність.
Василь Кук — ключова фігура украінського визвольного руху ХХ століття. Член Проводу ОУН, керівник націоналістичного підпілля Дніпропетровщини, останніи Головнии командир УПА — це лише наиважливіші віхи иого діяльності. Біографія Кука дослідниці Аліни Понипаляк не перша книжка украінських істориків про нього, і, напевно, не остання. Але точно наиповніша, написана з використанням наибільшого масиву джерел. Авторка не тільки скористалися можливостями відкритого доступу до архівів КДБ у межах декомунізаціі, а и ретельно попрацювала із приватними документами генерала і родини.
Володимир В’ятрович, історик
Василь Кук — один із найцікавіших історичних дійових осіб «війни після війни». Людина, яка знала всіх і все про підпілля. Вийшов живим з КДБ і переміг червону Москву. Дожив до незалежності України, яка хоч і не стала УССД в її бандерівській версії, але шанує героїку визвольної боротьби. І «Слава Україні!» — це наше гасло.
Вахтанг Кіпіані, головний редактор «Історичної правди»
