Якщо вони не здатні ставитися до жінок з гідністю, то у них не буде жінок!
Вже понад два десятиліття на землях Сейлока лежить страшне прокляття. Перед смертю, народжуючи позашлюбного сина майбутнього короля, знехтувана і покинута матір Бера, сказала свої останні слова: “Віднині в Сейлоку не буде дочок”. І, занурюючись у темряву, забрала все світло з собою.
Відтепер порятунок країни ліг на плечі сироти Бера — велетня, що виріс серед Хранителів, обдарованого надлюдською силою і добрим серцем, та Альби — першої дівчинки, народженої за майже десятиліття, яка кинула виклик самому королю — жадібному і жорстокому правителю, що збудував свій трон на брехні, вбивствах і зраді. Бер — її охоронець, опікун, найкращий друг, довірена особа і найбільше кохання…
Та чи існує спосіб зняти прокляття так, щоб не знищити самих себе?
Чому варто прочитати
• Захоплива історія про владу жінок, їхні здібності, силу і рішучість робити те, що потрібно.
• Міфологічна подорож скандинавською магією і могутніми рунами крові.
• Історія зневаженої жінки, яка, помираючи після народження позашлюбного сина, проклинає землю, що знущалася з неї.
• Вражаюче фентезі про прокляте королівство, ворогуючі клани і несподіваний порятунок від авторки бестселерів New York Times
Про авторку:
Емі Гармон (Amy Harmon) — сучасна американська письменниця, журналістка, авторка роману «Що знає вітер» і бестселерів Wall Street Journal, USA Today і New York Times. Її книги перекладені понад двадцятьма мовами світу.
Емі написала дев’ятнадцять романів у різних жанрах, серед яких бестселери «Що знає вітер» і WHERE THE LOST WANDER. Її роман у жанрі фентезі THE BIRD AND THE SWORD став фіналістом премії Goodreads Best Book, а книга FROM SAND AND ASH стала лауреатом премії Whitney Award (2016).
Емі ще в ранньому віці знала, що письменництво — це те, чим вона хоче займатися, і змалечку ділила свій час між написанням пісень і оповідань. Зростаючи посеред пшеничних полів без телевізора, з книжками та братами і сестрами, які розважали її, вона розвинула в собі відчуття того, що робить історію гарною. Її книги зараз виходять двадцятьма мовами — це мрія маленької сільської дівчинки, яка стала реальністю.
Цитати:
З нас знущаються. Нас використовують. Нами торгують і від нас відмовляються. Але люблять нас дуже рідко. Так тому й бути. Віднині в Сейлоку не буде дочок, яких ви всі могли б любити.
Але жодної дочки не народилося. Ані на четвертий, ані на п’ятий рік. Ані на шостий. Ані єдиної дівчинки не з’явилося у жодного з синів Сейлока. І Даґмар нічого не сказав. Він проливав кров та малював руни разом із братами. Він благав богів — скандинавських, кельтських, християнського бога, але з його молитов не з’явилося жодної дочки. На самому початку свого батьківського життя, виховуючи немовля в анклаві серед чоловіків, настільки ж безпорадних, як він сам, Даґмару ніколи було перейматися дездемоновими рунами. Але з плином часу, коли дочки Сейлока не могли дати більше дочок, і роки насувалися довгі та посушливі, гіркі слова Дездемони зринали в пам’яті та катували Даґмара щомиті.
Нам потрібні жінки. За сім років — жодної дитини жіночої статі в жодному клані, — пробурчав Лотгар, все ще жуючи. — Тільки жінки спасуть Сейлок. Навіть якщо нам доведеться їх десь брати.
— Мені нічого дати, — простогнала жінка, притиснувши обличчя до землі. — У мене є тільки любов, а вона не прихистить. Не спасе, не вкриє, не нагодує. Моя любов лише ранить.
Вона ненавиділа — гірко й жагуче. Вона ненавиділа короля та його королеву. Ненавиділа місяць, і пустище, і невинні двері в стіні, які не так легко було знайти. Ненавиділа пожежу в серці та незламну надію, хоча життя ніколи не давало причин сподіватися. Ненавиділа народ Сейлока за поклони королю, який їм брехав.
Уривок з книги
