Олексій Молчановський — заступник декана факультету прикладних наук Українського Католицького Університету; засновник та керівник магістерської програми Data Science УКУ (2016-2023); співзасновник платформи масових онлайн-курсів Prometheus (2014-2016); член комітету з розвитку штучного інтелекту в Україні при Міністерстві Цифрової Трансформації (2020-2022); член Ради Фонду Президента України з розвитку науки, освіти та спорту (2021-2023).
Чому ми спимо. Користаємо з усіх можливостей сну та сновидінь
Автор книги заснував і очолює Центр дослідження сну в Університеті Берклі, Каліфорнія.
Я давно захоплююся всім, що пов’язано зі сном. Колись на одному випробуванні, коли я ще був у 10-му класі школи, мене запитали, що мені більше подобається: сон чи їжа. Тоді я відповів, що сон — і мотивацією були сни: бачити їх, мандрувати ними. Пізніше я познайомився з глибинною психологією Юнга і почав більш прискіпливо ставитися до своїх снів — намагатися через них почути і зрозуміти своє глибинне «Я». Тож сон для мене завжди був важливим.
Крім того, колись я багато експериментував зі сном. Був період, коли я спав по чотири години на день протягом двох тижнів чи більше — за методикою «Леонардо» (тепер я підозрюю, що да Вінчі навряд чи таким займався).
Так ось, ця книга вчить вас цінувати сон. У сучасному суспільстві прийнято зневажати сон і навіть змагатися, хто менше буде спати. Якщо людина спить 5-6 годин, то це ознака її працездатності. Сон навіть може асоціюватися з лінощами. Людство дивиться на сон, в більшості своїй, як на атавізм. Але це неправильно.
Протягом останніх двадцяти років було проведено багато досліджень, які демонструють позитивний вплив здорового сну (8-9 годин) та негативний вплив обмеженого сну (5-6 годин) на:
Важливі факти з досліджень, які наводяться в книжці, можна продовжувати довго. Але наведу ще один. Алкоголь руйнує якість сну. Фактично після вжитого алкоголю ми не занурюємося в глибоку фазу сну достатньо глибоко, а в цій фазі відбувається перенесення нової інформації з короткотермінової пам’яті до довготермінової. Що цікаво, цей ефект може впливати на інформацію, яка була отримана кілька днів тому, а не тільки напередодні. Тож це ще одне пояснення, чому студенти, які здали сесію, забувають багато вивченого матеріалу («здав — забув»), адже бурхливе святкування сесії з великою кількістю алкоголю якраз так і діє на наші мізки.
Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності
Ця книжка про українську історію. Мені вона ніколи не давалася під час навчання в школі, тому, можливо, зараз я компенсую ті прогалини та втрати. Не скажу, що я читаю багато книжок з історії, але часом трапляється. «Брама Європи» Сергія Плохія, який очолює Український науковий інститут в Гарварді стала для мене хітом (я її «з’їв» за два-три дні). Після того захоплення дружина подарувала мені іншу його книжку — «Козацький міф: Історія та націєтворення в епоху імперій», над якою автор працював багато років.
Це було абсолютне відкриття для мене. Я взагалі вперше почув про такий твір, як «Історія Русів» — артефакт, про історію якого розповідає «Козацький міф». Але основне — мене вразила абсолютно детективна (і до кінця так і не відкрита) історія його творення.
Напевно, найбільше мене захоплюють нетривіальні причинно-наслідкові зв’язки. Коли ти дізнаєшся, що те, що є для тебе звичним, типовим, є наслідком якоїсь абсолютно дивної історії. «Історія Русів» — якраз про те. Твір, створений нащадками козацької старшини у Північно-Східній Україні (Північ Чернігівщини), який вони видали за давній літопис, створений Могилевським єпископом, з метою переконати імператорське правління Росії, що вони мають давні права і їхній родовід тягнеться від київських князів. Містифікацію достатньо швидко (за тим часом) розгадали, але цього вистачило, щоби нею захопилися «молоді українські націоналісти», серед яких був Тарас Шевченко. І під цим впливом він почав писати відомі поеми на козацьку тематику.
Сьогодні українську націю без цих козацьких (та інших історичних) поем Кобзаря, як і без архетипів козаків, неможливо уявити. Але той факт, що Шевченко не написав би (або написав, але не так промовисто) ті твори, які потім вплинули на всю націю і якими надихалися так багато наших провідників, без історичної підробки, яку вигадали кілька людей на початку ХІХ сторіччя на території, яка вже навіть не належить Україні, — це просто mind blowing для мене.
Тож якщо ви цінуєте захопливу історичну літературу та/або закручені історії, дуже раджу.
Поворотний момент. Як дрібні зміни спричиняють великі зрушення
За рівнем вражень та захоплення ставлю книгу в один ряд з працею Канемана «Мислення швидке і повільне». Книга про те, які закони керують поширенням соціальних явищ (епідемій). Вона так добре мені «лягла», бо, напевно, останнім часом я сильно захопився мережевим підходом: я бачу мережі майже скрізь :) Хоча в самій книжці автор слово «мережі» використовує, мабуть, менше п’яти разів. Але мова йде про ті самі процеси, які описуються в Network Science.
У моїй бібліотеці є кілька інших книжок, які різними словами говорять про одне й те саме: як події, думки, ідеї захоплюють нас, людей; і про те, яким чином це можна не тільки спостерігати та аналізувати, але й намагатися самим провокувати. Ось ці книжки: