Що робити комусь, кого насправді не існує, якщо раптом він подумає, що таки існує? Можна, звісно, одразу взятися за розгадування сенсу свого буття. Але для початку варто хоча б чхнути. А далі просто довіритися усьому, що б не відбувалося далі. Події стежкою виповзатимуть з-під ніг, із плутанини слів сплітатиметься історія, яка нікуди не вестиме, а кудись-таки й виведе. Адже не може не бути книжки, яка вже є.
