Міфи й легенди про чудовиськ є майже у всіх народів. Цікаво, що багато років тому в них вірили навіть видатні вчені. Про цих дивовижних істот — драконів, химер, однорогів — згадували поети, їх зображали на своїх полотнах художники. Звісно, кожен по-своєму, адже описи чудовиськ різнилися, але в тому, що вони є насправді, ніхто не сумнівався...
На сторінках цієї книжки ви побачите чимало вже відомих вам страхітливих істот, як-от Лернейська гідра, з якою боровся Геракл, чи птах Рух із казок «Тисячі й однієї ночі». Але, крім того, на вас чекає багато нового, адже тут зібрано відомості про фантастичних чудовиськ з усього світу! Кожного з них авторка Катерина Степаненко ретельно описала, а художниця Поля Плавинська їх намалювала. А ще — приготуйтеся пограти в цікаві ігри і виконати завдання, вміщені в цій книжці. Задоволення вам гарантоване!
ПРО АВТОРІВ
Катерина Степаненко — редакторка, історикиня за освітою. Співавторка багатьох пізнавальних дитячих книжок.
Поля Плавинська — художниця, ілюстраторка. Навчалася у Британській школі дизайну на факультеті ілюстрації. Малює для журналів, співпрацює з багатьма видавництвами.
2017 року відбулася її персональна виставка в Ризі в галереї CUB.
ЦИТАТИ З КНИГИ
Що їсть єдиноріг
Витончений європейський єдиноріг харчувався квітами й росою. Натомість єдиноріг із арабських казок каркаданн, найлютіший і найбільший з-поміж решти, міг настромити на свій ріг, немов на рожен, кількох слонів. Утім, з’їсти їх він не міг, навіть якби схотів: вони були настромлені так щільно, що скинути їх неможливо.
Дракони існували?
Віра в драконів відображала один із найдавніших глибинних людських страхів — страх перед зміями. Та чи не ховається за цим образом певний реальний прототип? І слідом за гігантськими ящерами — динозаврами — палеонтологи невдовзі знайдуть у землі й пару драконячих скелетів?
Невже Нессі існує?
У 1933 році подружжя Кей глупої ночі їхало вздовж озера Лох-Несс у Північній Шотландії. Аж раптом їхній шлях перетнуло щось величезне й темне. Потім воно пірнуло в озеро й гулькнуло під воду. Цей випадок миттєво став сенсацією для місцевих газет, а потім набув розголосу по всьому світу. Так у XX столітті давня легенда про лох-несське чудовисько, в яке ніхто до цього не вірив, набула реальних обрисів.
Зірковий час єті
Хоча єтіподібних істот із давніх-давен згадували в міфах і переказах найрізноманітніших народів — сінсін у Китаї, сасквоч чи бігфут у Північній Америці, алмасти на Кавказі, — єті-бум розпочався тільки після того, як 1951 року альпініст Ерік Шиптон, спустившись з Евересту, виніс на широкий загал фотографії гігантських слідів, подібних до людських.
Козячий вампір
У XX столітті в Пуерто-Рико з’явився новий кровопивця. Він нападав на домашню худобу, тому й отримав прізвисько «козячий вампір» — іспанською «чупакабра». У тварин, що їх знаходили на ранок, нібито взагалі не було крові, а на шиї виднілися круглі проколи-укуси, геть не схожі на ті, що залишають звичайні хижаки, як-от вовки.
Як народився василіск
У спекотній Лівії, там, де Персей відрубав голову Медузі Горгоні: від її крові розповзлися врізнобіч отруйні змії, зокрема й василіск. Таку версію походження істоти доніс до нас римський поет Лукан.
