Навесні 1933-го голод у Мачухах досяг небачених масштабів: перше
канібальство, самосуди, психічні розлади на фоні недоїдання. Село
повільно деградує. Люди, доведені до відчаю, втрачають людську подобу
— вони готові їсти все, аби вижити.
Аж ось лицем до лиця опиняються дві не знайомі між собою жінки, дві
жертви свого часу, дві протилежні сторони великої темряви, що
ім’я їй голод… Молоденька селянка Явдоха, у
домівці якої ні крихти поживи, і містянка Соломія, яка
«заїдає» біль від втрати дитини. Одну голод убиває
— іншу рятує. Одній обіцяє вічну темряву — іншій
дає надію на щасливе відродження. І вони ще не знають, що йдуть одна
одній назустріч. Йдуть, аби нарешті обійнятися і збудувати крихкий міст
понад ненаситним мурашником своїх мучителів… А мучителі
зовсім поруч — на відстані простягнутої руки.
ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА
Глибокий психологічний роман про одну з найскладніших сторінок
української історії — Голодомор 1932—1933 років.
Тонко показано різні людські долі на тлі трагедії — долі
жертв і катів. Роман здобув третю премію конкурсу «Коронація
слова» 2021 року.
ПРО АВТОРКУ
Таня П’янкова народилася на Івано-Франківщині. Поетеса,
прозаїк. Авторка трьох поетичних збірок, романів
«Кролівна», «Сонце в подолку» і
«Чужі гріхи». Співзасновниця та креативна
директорка Літературної агенції «Зілля»;
організаторка фестивалів, креативних літературно-мистецьких заходів,
перформенсів, театралізованих літературних читань. Разом із поетом
Василем Кузаном заснувала «Серію яскравої
літератури», в якій вже видано альманах жіночої поезії
«Мята» і альманах чоловічої поезії
«Імбир». Займається розписом акрилом на тканині,
створила колекцію авторських вінків, колекціонує автентичні ляльки.
Уривок з книги
