Про них мало знають. Ще менше — говорять. Але вони є. Справжні. Дивні. І — чорт! — небезпечні. Трошки смішні. Трошки божевільні. Льотчики. Професіонали. Воїни.
Вони працюють. Вони воюють. Вони гинуть. Вони – так живуть. Українські вертолітники у війні на сході України та у Миротворчій Місії у Демократичній Республіці Конго. Їхні життя, їхня служба, їхня робота. Їхні емоції, надії та страхи. Їхня вірність своїм та ненависть до ворога. Їхні злети та падіння — у прямому сенсі. Терикони та вулкани. Степи та джунглі. Очима безпосереднього учасника подій. Драйв польоту та жах війни. Ревіння турбін. Свист гвинтів. Димні хвости некерованих ракет. А ще гумор — саркастичний, солоний, авіаційний.
Це не спогади, не щоденник, не мемуари. Це — флешбеки. Гвинтокрилі флешбеки.
Уривок з книги
