Скільки у світі мов?
Чому жестова мова передає не окремі слова, а цілі значення?
Як діти формують власний мовний всесвіт?
Чи змінює інтернет наше спілкування?
Девід Кристал із легкістю дослідника й захватом дитини проводить читачам екскурс у минуле, теперішнє та майбутнє мов. Ви дізнаєтеся, чому реперам потрібно знати правопис, як акцент сприяє виживанню, чому Йода розмовляє в такій незвичайній манері, а діалекти — це щось більше, ніж просто «гірша» версія літературної мови.
Автор поєднує наукову точність і жвавий стиль, пояснює на історіях, схемах та легко викладених фактах. Чимало прикладів спеціально адаптовано під українську мову. Усе це допомагає поглянути на мову не як на суху теорію, а як на незбагненний живий організм.
ПРО АВТОРА
Девід Кристал — почесний професор лінгвістики Бангорського університету, член Британської академії. Написав і зредагував понад 120 книжок на різну тематику. Автор «Кембридзької енциклопедії мови» та «Кембридзької енциклопедії англійської мови».
ВІДГУК:
Кришталево чиста, дотепна та інформативна книжка, яка розкриє в кожному з нас лінгвіста.
Роджер Макгоф, поет і драматург
ЦИТАТИ
Лебедіння — один зі способів для матері та інших людей створити міцний зв’язок із дитям. І воно закладає підвалини для розвитку мови. Промовляючи так до немовлят, ми несвідомо починаємо навчати їх рідної мови — чи мов, якщо дитина народилася в сім’ї, де розмовляють більше ніж однією мовою. Повторюючи речення і привертаючи до них увагу, ми запускаємо процес вивчення мови. Починаючи вивчати іноземну мову, людина знає, що їй потрібно, аби вимовити перші слова. Їй потрібно почути, як вони вимовляються, раз за разом, голосно й чітко. І вимовити їх має хтось, хто на цьому знається. Те саме і з немовлятами. Якщо вони чують ті самі звуки, слова і словосполучення раз за разом, то незабаром навчаться й мови.
Акценти й діалекти існували завжди. Найдавніші писемні пам’ятки англійською мають відмінності в написанні, словниковому складі та граматиці, що свідчить про походження авторів із різних регіонів країни. А якщо повернутися ще далі в минуле, до моменту, коли люди тільки починали говорити, то можна припустити, що й там теж були б різні акценти.
Якщо еволюція — це «виживання найпристосованіших», то акценти, як на мене, посприяли в цьому. Можливо, довше прожити вдавалося тим, чий слух чутливіше реагував на відмінності у вимові. І, власне, якщо подумати, то й сьогодні змінилося не так уже й багато. Я знаю не одне місце, де звук чужої вимови змушує негайно насторожитися. Та й ви, мабуть, теж.
Уривок з книги
