В комплект входят книги:
В неділю рано зілля копала
Земля
Царівна
Людина
Через кладку
Ніоба
Апостол черні
(Цена комплекта ниже суммы цены каждой из книг отдельно)
"Апостол черні"
Ольга Кобилянська (1863–1942) — класик української літератури, авторка модерної прози. Її творча спадщина велика й різноманітна. Останній великий твір письменниці — роман «Апостол черні», був написаний в 1836 році й мав тернистий шлях до читача. У радянські часи він був під забороною — не видавався, при цьому офіційні літературознавці в один голос таврували його як «ідейно й художньо неповноцінний».
Чим же так дошкулила визнана у світі оповідачка тогочасній владі? Та тим, що повела мову про те, чого найбільше боїться будь-яка імперія — самоідентифікацію поневоленого народу. Тому й нині роздуми й надії авторки не втратили актуальності. У романі вони вплетені в захопливий сюжет про долю кількох поколінь української родини з Буковини.
"Людина"
Ця книжка містить дві повісті, що мали для письменниці непересічне значення. Саме «Людина» відкрила їй шлях до української літератури, бо вперше була написана українською мовою. І водночас, за словами авторки, принесла багато «мук творчості» — чотири рази перероблювалася.
Тим часом «За ситуаціями» писалася «з такою силою чуття, що викінчуючи її, я цілий вечір плакала», згадувала Ольга Кобилянська.
Єднає повісті доля головних героїнь — така різна й однаково складна, які прагнуть жити за своїми ідеалами, та їм несила подолати опір світу, якому вони протистоять.
"Через кладку"
Повість «Через кладку» письменниця замислювала дуже довго. У ній хотіла сказати про особисте, те, що називала «білою мрією». І силою свого таланту написала історію всепоглинального кохання, яке, однак, не завжди сповнене щастям.
У повісті майже немає подій, зате є плетиво настроїв, зустрічей, думок, розкрито глибину почуттів, внутрішній світ головних героїв – Мані Обринської та Богдана Олеся, від імені якого ведеться розповідь. Їхній шлях одне до одного пролягав через кладку, яка у цій зворушливій повісті одночасно символізує і бар’єр, і єднання протилежностей, і загалом людське життя.
"Ніоба"
Трагічну долю героїні грецького міфу Ніоби та її дітей переспівували на свій лад чимало митців ще від античних часів. Ольга Кобилянська пояснювала свою зацікавленість цією історією тим, що «... описана мною „Ніоба” існувала справді, і всі її діти були нещасливі… Ніобу знала моя мати особисто, а кількох з її дітей я також».
У повісті уособленням горя та страждань є дружина священника Анна Яхнович. Їй не дає спокою думка, чому щастя обійшло її дванадцятьох дітей. Зрештою вона доходить висновку, що в усьому винна заздалегідь визначена неминучість. Однак читач має змогу ухвалити власне рішення.
"В неділю рано зілля копала"
Повість Ольги Кобилянської (1863—1942) «В неділю рано зілля копала» -- один з найкращих творів видатної української письменниці. Вона створена за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Однак авторка збагатила її новими деталями, які дають змогу глибше проникнути у внутрішній світ героїв.
Тож трагічна історія кохання хлопця до двох дівчат, яке робить нещасними всіх, набула глибшого, філософського звучання й узагальнення. Письменниця спонукає читачів до роздумів про долю людини, про її відповідальність за свої вчинки, про їхній вплив не тільки на власне життя, а й близьких.
"Царівна"
Ольга Кобилянська (1863–1942) — відома українська письменниця демократичного напряму. Однією з проблем, які глибоко її хвилювали, була доля жінки, її право на освіту, працю, на громадське життя.
Цій проблемі й присвячено повість письменниці «Царівна» (1895), про яку свого часу Леся Українка писала: «Краса цієї повісті не так в її ідеях, як у глибокій, тонкій, логічній психології героїні Наталки. Читаючи історію думки Наталчиної, я немов бачила перед собою історію цілого нещасливого нашого інтелігентного жіноцтва».
"Земля"
Повість «Земля» — вершина реалізму письменниці. Цей твір, завдяки своїй великій життєвій правді й високій художності, став одним з найвідоміших в українській літературі.
Усім своїм єством пов’язаний із землею герой повісті Івоніка Федорчук. Він шанує й береже землю, тяжко працює на ній усе своє життя, плекаючи надію, що вона принесе щастя його синам. Але боротьба за землю, яка роками точилася в його родині, зруйнувала душі рідних людей, призвела до трагедії, до братовбивства. Із втратою сина втрачає Івоніка свої мрії та сподівання, свою віру в землю.
