Сучасний ортодоксальний погляд на світову торгівлю зосереджується, як правило, на ідеях вільної торгівлі, заснованих на теоретичному конструкті порівняльних переваг. У виданні «Міжнародна торгівля та сталий розвиток. Економічні, історичні та моральні аргументи на користь асиметричної міжнародної торгівлі» розглядатиметься ортодоксальна позиція, заснована на теоретичній економічній конструкції, що лежить в основі, історичному розвитку нині розвинутих економік і морально нестійкій позиції режиму вільної торгівлі.
Автор досліджує такі альтернативи, як угоди про найбільше сприяння та преференційну торгівлю, перш ніж навести аргумент на користь асиметричної торгівлі, де слаборозвинені економіки можуть розвиватися за тарифними бар’єрами та квотами, тоді як країни тріади зберігають відсутність бар’єрів для експорту цих економік. Він описує, як такий режим торгівлі буде взаємовигідним у довгостроковій перспективі, у тому сенсі, що розвиток відбувається шляхом індустріалізації, а збільшення ВВП на душу населення дозволить ринкам для експорту бути стійкими, таким чином розширюючи ринок товарів і послуг розвинутих економік. Однак автор демонструє, що вільна торгівля фактично збільшує розрив у розвитку, зберігаючи статус-кво з точки зору слаборозвинутих економік, які спеціалізуються на експорті первинної продукції з низькою доданою вартістю та імпорті промислової продукції з високою доданою вартістю.
У книзі аналізуються сучасні та історичні дані, щоб проілюструвати, як альтернативний режим торгівлі може бути справді вигідним як для розвинутих, так і для слаборозвинених регіонів світу: глобальний режим торгівлі, який здатний стабільно збільшувати ВВП без перенесення надлишку від бідних багатим націям і без довгострокової відданості альтруїзму з боку розвинених націй.
ВІДГУКИ
Ця книжка пропонує реальну альтернативу як ідеологізованому міфу вільного ринку, так і жорсткому тотальному протекціонізму. Краще розуміючи уроки економічної історії та нюанси економічної політики, ми можемо застосувати їх на користь України.
Дмитро Кисилевський, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку
Вільний ринок — не панацея і ніколи нею не був. Однак міжнародна торгівля значно посилювала переваги, зумовлені розвитком виробництва та інноваціями в окремих країнах. Такі «нюанси» часто відіграють вирішальну роль у формуванні економічної долі держав. Книжка Мілварда допомагає глибше зрозуміти глобальну економіку й ключові складники економічних стратегій успішних країн.
Віктор Галасюк, президент Української асоціації Римського клубу, куратор Академії КМЕФ, д-р екон. наук
ЦИТАТИ
Таким чином, країна з надлишком капіталу виявляє, що їй вигідніше орієнтуватися на виробництво капіталомістких товарів, а країна з надлишком робочої сили має виготовляти трудомістку продукцію. Тоді міжнародна торгівля на основі порівняльних переваг відбувається таким чином, що країни з надлишком капіталу експортують капіталомісткі товари й імпортують трудомісткі, а країни з надлишком робочої сили обирають протилежну стратегію. Економічна ефективність настає тоді, коли кожна країна спеціалізується на виробництві з використанням надлишкового фактора й, по суті, імпортує фактор, що є дефіцитним. Таким чином, вільна торгівля розвивається на основі спеціалізації без протекціонізму, коли кожна країна отримує вигоду від концентрації виробництва й використовує надлишковий фактор.
Дуже часто ми бачимо, що економічні моделі призводять до створення політичних рекомендацій, які пропонують привабливі переваги, але ґрунтуються на нереалістичних очікуваннях, що не відображають складнощів реального світу. За своєю природою, зокрема, економетричні моделі, як відомо, є непередбачуваними, головно через кількість змінних, необхідних для відтворення реальної економіки, а також через дуже суб’єктивний характер багатьох змінних, які неможливо точно включити в модель. Переважно саме так відбувається з теорією порівняльних переваг, яку роблять основою політичних рекомендацій вільної торгівлі, з огляду на прогнозовані нею взаємовигідні результати.
З погляду технологічних аспектів, передбачається, що існує постійна віддача від масштабу, що не відповідає практиці сучасної світової економіки. Насправді зростання віддачі від масштабу частіше відбувається за ситуації, коли міжнародний бізнес прагне досягти економії на масовому виробництві, одночасно намагаючись зменшити витрати. Далі припускається, що капітал і праця є ідеальними замінниками. При цьому ігноруються величезні витрати на перехід від трудомісткого до капіталомісткого виробництва, а під впливом порівняльних витрат і цінового механізму — на зворотний перехід, якщо витрати на робочу силу знижуються. Третє технічне припущення полягає в тому, що економіка завжди перебуває у рівновазі. Навіть якби це було так, властивості цієї рівноваги не визначено. Економіка може перебувати у стані рівноваги за критерієм Парето, але одночасно переживати масове безробіття й жахливі злидні.
Уривок з книги
