Вінстон Черчилль, герцог Мальборо, народився в 1874 році, у родині британських аристократів. Здобув блискучу освіту в коледжі Херроу, в «армійському класі», де студентів готували до військової служби. І, хоча юний Черчилль навчався дуже посередньо, він зміг вступити в Королівське Військове училище. Прослуживши вельми успішно кілька років, Черчилль зрозумів, що військова служба його не надто приваблює, як він сам писав: «Чим довше я служу, тим більше мені подобається служити, але тим більше я переконуюся в тому, що це не для мене». У 1895 році на Кубі Черчилль уперше написав репортажі про повстання кубинців проти іспанців. Кілька його матеріалів були надруковані в New York Times, і високо оцінені читачами. Відтоді літературна діяльність, як і живопис, супроводжувала Вінстона Черчилля все життя. Йому прекрасно вдавалося поєднувати насичену політичну діяльність і посаду прем’єр-міністра Великобританії з творчістю.
За все життя сер Вінстон Черчилль опублікував сім книг з історії Великобританії, автобіографію, біографію свого батька, і кілька романів воєнної тематики: «Повість про малакандску польову армію» й «Річкову війну», присвячену війні в Судані. У 1953 роки за свої літературні заслуги Вінстон Черчилль був відзначений Нобелівською премією.
За опитуванням BBC, проведеним у 2002 році, британці вважають Вінстона Черчилля найвеличнішим британцем в історії.
