Скільки ми існуємо, стільки ж часу знаходимося у тривожних пошуках відповідей на екзистенційні питання: як бути щасливим, добрим, коханим? Як вижити і не зламатися у світі постійних змін та втрат? А що, як ми можемо навчитися більшого і нарешті стати щасливішими тільки тоді, коли забудемо про власні тривоги і приймемо життя і всі його виклики такими, як вони є? Як, наприклад, коти, які від народження мають здатність бути щасливими і впродовж тисячоліть надихають правителів і філософів на нові відкриття.
Домашній кіт Мішеля Монтеня, захоплива подорож Мейо, вцілілого у В'єтнамській війні, чи історія Саги, героїні оповідання «Кіт» Колетт, притчі про пастки людських ревнощів, — філософ Джон Грей досліджує природу котів і розкриває котячий спосіб життя — не обтяжений тривогою і самосвідомістю — демонструючи, як вони знаходять відповіді на глобальні питання любові й прив'язаності, моралі й самосвідомості, і, зрештою, смертності.
Чому варто прочитати книжку «Котяча філософія. Коти і сенс життя»?
Джон Грей, відомий своєю провокативною критикою наукової пихи та ілюзій прогресу й гуманізму, цього разу крізь призму життя котів описує болісні стосунки людини зі світом і власним Я.
Книга допоможе пережити кризу, особистісну трансформацію та пристосуватися до змінених умов так, як це завжди робили та продовжують робити коти.
Прикладна філософія для любителів котів і тих, хто готовий змінити своє ставлення до життя.
Про автора:
Джон Грей — почесний професор європейської думки Лондонської школи економіки. Постійний дописувач журналів Guardian і Times Literary Supplement та автор понад десятка книг, серед яких Heresies та бестселер Straw Dogs. Книга False Dawn перекладена шістнадцятьма мовами.
Цитати:
Коти живуть, рухаючись за своєю природою, а люди — її пригнічуючи. Парадоксально, але така наша сутність. У цьому і полягає вічна привабливість варварства. Для багатьох людей цивілізація означає стан ув’язнення. Керовані страхом, сексуально зголоднілі, сповнені люттю, яку не наважуються висловити, такі люди не можуть не злитися на створінь, які живуть і насолоджуються тим, ким вони є. Знущання з тварин відвертає їх від гнітючої убогости, в якій вони скрадаються від одного дня до іншого. Середньовічні карнавали, де котів мучили й убивали, — фестивалі для пригнічених.
Прикидаючись ліками, філософія є симптомом тієї хвороби, якій вона нібито має зарадити. Інші тварини не мають потреби відволікатися від власного стану. Так само, як для людей щастя — це штучний стан, для котів він — природний. Котам не буває нудно, якщо тільки вони не замкнені в невластивих для себе умовах. Нудьга — це страх лишитися наодинці із собою. Коти щасливі бути собою, тоді як люди намагаються досягти щастя, тікаючи від себе. Саме в цьому полягає основна відмінність котів від людей.
Котів часто називають аморальними. Вони не дотримуються заповідей і не мають ідеалів. Не виказують ознак вини чи жалю. Ще менше вони намагаються стати кращими, ніж уже є. Вони не докладають зусиль для покращення світу, не ламають голову над тим, як чинити правильно. І навіть якби вони могли осягнути уявлення про те, що життя має підкорятися якомусь зовнішньому стандарту, то лише посміялися б.
Як і в людей, у котів можливість вести гідне життя залежить від їхніх чеснот. Арістотель вказував, що той, кому бракує розсудливости, не може процвітати незалежно від інших чеснот: усі вчинки будуть ні до чого. Так само кіт, що перебуває постійно в страху, не може жити добре. Чи в дикій природі, чи в людських поселеннях, скрізь на кота чигає небезпека. Сміливість так само притаманна котам, як і людям. Без неї ні кіт, ні людина не можуть розвиватися.
Якби коти могли зрозуміти людські пошуки сенсу, то задоволено замурчали б від його абсурдности. Вони вдовольняються котячим життям, яке їм випало. Люди ж, навпаки, не можуть втриматися від пошуків сенсу поза власним життям.
Відгуки
Основна частина цієї фантастичної книжки Грея не про котів... Автор зосереджується на ненаситних (і переважно безплідних) спробах людства досягти щастя і нашій неспроможності рахуватися з ілюзією моралі. . . Його десять котячих заповідей, врешті-решт, призначені для нас.
Дерек Берс, Big Think
На перший погляд, «Котяча філософія» може здатися новим відступом Грея — грайливим дослідженням того, чого коти можуть навчити людей у нашому нескінченному прагненні зрозуміти самих себе. Але ця книга, і в істинній манері Грея, припускає, що це прагнення може бути саме по собі приречене... Грей завжди був проникливим критиком, який спритно руйнує високочолі схеми та їхні непередбачувані наслідки.
Дженніфер Салай, New York Times
Коротка, але серйозна дискусія, що піддає критиці значну частину західної філософської моралі. Її варто прочитати, особливо якщо ви ненавидите котів.
Роберт Армстронг, The Financial Times
Для філософів і любителів котів. Багато додаткової літератури для подальших відкриттів.
Booklist
Уривок з книги
