Письменниця, громадська активістка. Народилася в Києві в родині художників. «Писати почала років в одинадцять і досі маю примарні надії видати ті дитячі твори, бо, попри певну стилістичну незрілість, вони дуже, ну дуже цікаві за сюжетом», – інтригує письменниця.
Навчалася на журналістку, потім на археологиню, потім на управліницю, вивчала також дитячу психологію. Хоч як дивно, всі освіти закінчила успішно. Це все дало змогу розуміти історію України, гарно писати та добирати вдалий тон у дитячих книжках.
Доволі довго не зважувалася писати повісті та романи, адже вчителька української мови ще в 10 класі, переглянувши творіння авторки, порадила їй ніколи не братися за великий формат. Між тим, великий формат прийшов сам, коли у 2016 році вийшла перша книжка – «#ЯНеБоюсьСказати».
Спеціалізація авторки – писати для дітей на ті теми, на які говорити складно. Або нудно. Або складно й нудно водночас, як-от про раннє середньовіччя. «За дитячу літературу взялася, тому що діти ще вміють бути відкритими до світу, відчувати і бачити його красу, дивитися на світ розплющеними очима, – ділиться Настя. – Та й сама я досі не можу відчути себе “справжньою” дорослою, тож добирати слова у спілкуванні з дітьми мені простіше».
