Дмитро Донцов – український філософ, публіцист, політичний діяч, літературний критик та теоретик українського інтегрального націоналізму. Доктор юридичних наук Віденського університету. Член Української соціал-демократичної робітничої партії. Керівник Союзу визволення України, націоналістичної організації Східної Галичини. Один із засновників української консервативної організації Партії хліборобів-демократів. Автор націотворного доробку «Націоналізм», що був вперше опублікований у 1926 році та кілька разів перевидавався.
Народився у 1883 році в місті Мелітополь. Вважається, що Дмитро Донцов є потомком Федора Донця, слобожанського козацького полковника. Здобувши свій перший диплом у місцевому училищі, переїжджає до Санкт-Петербурга, де з 1902 року розпочинає навчання на юридичному факультеті. Брав участь у кількох суспільно-політичних націоналістично спрямованих організаціях, за що був неодноразово засуджений. Емігрував до Австро-Угорщини, де, студіюючи у Віденському університеті, познайомився зі своєю майбутньою дружиною – українською поетесою Марією Бачинською.
До того як повернутися в Україну, жив та працював у Німеччині, Швейцарії, Франції та Румунії. У 1918 році за гетьмана Павла Скоропадського був призначений очільником Української телеграфічної агенції. З 1919 по 1921 рік головував в Українському пресовому бюро при посольстві УНР у Швейцарії. Дописував до польських, німецьких та швейцарських періодичних видань. З 1947 року мешкав у Канаді, Монреаль. Життєвий шлях Донцова добіг кінця у 1973 році. Місце поховання – США, українське кладовище в Саут-Баунд-Брук.
