Євгенія Подобна — сучасна українська журналістка, редакторка, воєнна кореспондентка, сценаристка, авторка документальних фільмів, медіатренерка, кандидатка наук, науковиця, викладачка, письменниця, лауреатка численних премій та нагород, у тому числі Шевченківської. Авторка видань «Дівчата зрізають коси», «Її війна» та інших.
Народилась у Києві. Навчалася за спеціальністю «журналістика» (здобула освітній ступінь магістра) та «біологія». Працювала журналісткою у численних часописах, серед них «Полтавський вісник», «День» та інші. Створювала художні репортажі, була кореспонденткою у відділі новин на «5 каналі».
Із 2020-го головна редакторка редакції документальних програм на «UA:ПЕРШИЙ». Авторка документальних фільмів «Життя післязавтра», «Люди Зони», «Повернення». Тренерка та консультантка із питань безпеки журналістів у зонах бойових дій, телевиробництва. У сфері дослідницьких інтересів — воєнна журналістика, професійна етика у цій галузі. Написала кілька десятків наукових статей та досліджень.
2018-го її книга під назвою «Дівчата зрізають коси» вийшла друком у видавничому домі «Люта справа»: це збірка спогадів жінок-військовослужбовиць, що захищали нашу країну від російської військової агресії протягом 2014–2018-го років.
У співавторстві з Дарією Бурою написала «Лютий лютий 2022. Свідчення про перші дні вторгнення» («Фоліо», 2022); авторка книг «Міста живих, міста мертвих. Історії війни у Бучі та Ірпені» (перекладена англійською мовою), «Форпост Охтирка» (опубліковані 2023-го).
2024-го у «Віваті» опубліковано видання «Її війна», у якому вміщені реальні історії двадцяти п’яти жінок — медикинь, захисниць, волонтерок, переселенок, які діляться страшним, болючим досвідом переживання російсько-української війни. Видання, наповнене невимовним болем, але, попри все, надією та любов’ю до рідної землі й України.
