Френсіс Скотт Фіцджеральд (Francis Scott Key Fitzgerald) – класик американської літератури XX ст. Народився в родині ірландських переселенців. Отримав ім’я на честь прадіда Френсіса Скотта Кі, що написав текст державного гімну США. Яскравий представник «втраченого покоління», більшість творів якого відображувала тенденції періоду в історії США, відомого як «вік джазу».
З 1908 по 1910 рік навчався в Академії Сент-Пола, що здійснювала підготовку студентів до вступу у коледж. У 1914 році закінчив школу Ньюмена, престижного навчального закладу, розташованого у місті Хакенсак, штат Нью-Джерсі. З 1913 по 1917 рік студіював у Принстонському університеті, але покинув навчання у зв’язку із вступом до лав американської армії. Проходив службу та навчався у військовому форті Лівенворт, командно-штабному коледжі, де викладав Дуайт Эйзенхауэр.
У 13-ти річному віці Фіцджеральд зробив перші спроби у царині письменства, публікуючи у шкільній газеті детективне оповідання. Під час навчання у Принстоні писав п’єси для студентського театру.
Здобув визнання у літературній галузі, опублікувавши кілька збірок новел та чотири романи: «По цей бік раю» (1920), «Прекрасні та приречені» (1922), «Великий Гетсбі» (1925) та «Ніч лагідна» (1934). П'ятий роман автора «Останній магнат» вийшов друком посмертно у 1941 році.
