Будь корисним. Сім життєвих правил

П’єса «Арнольд» у трьох діях: «Бодибілдер», «Актор», «Губернатор». Для багатьох глядачів здавалося, що на цьому кінець. Відкритий трагічний фінал, де геній, що мав усе, лишився ні з чим.

 

Але ні: Шварценеґґер дописав четверту дію — про чоловіка, який об’єднав три попередні ролі, щоб позитивно впливати на інших, змінювати світ. Ось чому ця книжка називається «Будь корисним» — це кредо Арнольда й найкраща порада, яку він отримав від батька.

 

Для найширшого кола читачів. Книжка буде цікавою тим, хто захоплюється біографіями видатних постатей, а також шанувальникам Арнольда Шварценеґґера.

 

Арнольд ділиться інструментами, що допомогли йому досягти справжньої мети в житті. Завдяки ясному баченню, масштабному мисленню, старанній роботі, прямому спілкуванню, гнучкому вирішенню проблем, неупередженій цікавості й прагненню віддавати в борг він став тим, ким є. А надихав його один урок, який він отримав від батька: будь корисним. Спойлер: це книжка не про солодкий успіх, а про спроби, перемоги й невдачі. Про деякі факапи Арнольд розповідає вперше.

 

Арнольд Шварценеґґер — американський бодибілдер, актор і продюсер. Бізнесмен і політик австрійського походження, 38-й губернатор штату Каліфорнія (2003–2011), активіст у питаннях кліматичних змін.

 

З іронічним почуттям гумору й широким поглядом на світ Шварценеґґер ділиться власними інструментами для успіху. 

 

Я написав цю книжку, бо вірю: будь-хто може скористатися інструментами, до яких я вдавався на кожному етапі свого життя, і всім нам потрібна надійна дорожня карта, щоб прожити таке життя, якого ми завжди прагнули. Та насамперед я написав її тому, що кожній людині потрібно бути корисною. 

 

Почни робити те, що тобі подобається або сповнює гордістю після виконання. Роби це щодня, ставлячи перед собою невелику мету, а потім простеж, як змінюється фокус твоєї уваги. Раптом ти помітиш, що дивишся на різні речі інакше. Як випрацюєш ритм із цими маленькими щоденними завданнями, постав собі тижневі, а потім і місячні цілі. Замість відразу переходити від широкої перспективи до деталізації, розбудовуй своє життя із цього маленького старту й дозволь своєму баченню розкриватися перед тобою. Тоді відчуття непотрібності почне послаблювати свій хват і ти зробиш другий крок: відкладеш гаджети й відведеш у своєму житті простір і час, хай навіть невеликий і короткий на початку, щоб прийшло й відбулося відкриття.

 

Я фанатик доведення справ до кінця. Вважаю, що великою мірою в цьому полягає суть тяжкої праці, необхідної для того, щоб зробити щось важливе, бо важливе ніколи не буває простим чи прямолінійним. Важливі речі майже завжди залежать від часу, інших людей, багатьох рухомих частин — і ти не можеш покладатися на них. За іронією долі, доведення справи до кінця зазвичай є найлегшою частиною роботи, принаймні в плані витрат енергії та ресурсів, але майже завжди ми або сприймаємо його як належне, або якось ігноруємо... Здається, дрібниця, але недоведення справи до кінця в будь-який момент може призвести до програшу матчу чи втрати потенційної вигоди, так само як до невдачі в житті. Це сигнал того, що ти не віддаєшся повністю, не викладаєшся на максимум, а просто робиш для годиться. Проблема набагато більша, ніж ти думаєш. Адже якщо погоджуєшся на погано виконаний удар по воротах або тренування впівсили як «досить добре», то, найпевніше, така сама половинчастість буде й у важливіших речах.