Що може бути більш захопливим за прагнення пізнати свою сутність та осягнути світ довкола? У книжці «Бути собою» один з найвидатніших сучасних нейронауковців Еніл Сет пропонує зазирнути у вікно нашої свідомості і побачити своє справжнє «я». Його радикальний аргумент полягає в тому, що ми не відкриваємо світ, а постійно конструюємо та моделюємо його у мозку.
Автор доступно показує, як тіло людини впливає на її свідомість, як формується наш свідомий досвід тут і зараз, як тісно пов'язані самосприйняття та психологічний контроль, чи є свобода волі ілюзією, що означає насправді — «бути собою». Він також приділяє велику увагу питанню, чи може штучний інтелект стати свідомим, і якщо так, чим це загрожує людству?
Ця яскрава, провокативна і водночас революційна книжка дозволяє зазирнути за лаштунки нейронаукових досліджень і технологічних досягнень, докорінно змінює наші уявлення про власний розум і допомагає зрозуміти сценарії життя у світі майбутнього.
ПРО АВТОРА
Еніл Сет — британський нейробіолог, професор когнітивної та обчислювальної нейронауки в Університеті Сассекса, директор Центру вивчення свідомості та співдиректор канадсько-британської дослідницької програми CIFAR. Досліджує природу свідомості, сприйняття та роль мозку у прогнозуванні і формуванні реальності. Працював разом з нобелівським лауреатом Джеральдом Едельманом, автор численних наукових статей та популярних лекцій.
ВІДГУКИ
Захоплива книжка і водночас масштабне та феноменальне досягнення, яке, безумовно, стане фундаментальним текстом в нейронауці.
Guardian
Синтезуючи біологію, когнітивні науки, філософію і дослідження ШІ, Еніл Сет описує наш мозок як «машину передбачень», яка безперервно конструює світ, виправляючи свої ж помилки.
Nature
ЦИТАТИ
Що таке свідомість?
Для розумної істоти це те, що робить її, власне, цією істотою. Це те, що робить мене мною, вас вами і, ймовірно, вівцю вівцею, а дельфіна дельфіном. У кожної з цих істот є певне суб’єктивне сприйняття. Я відчуваю себе — собою. Та не існує майже напевне відчуття того, що ти є бактерією, бадилинкою або іграшковим роботом. У цих речей (як ми припускаємо) немає суб’єктивного сприйняття: немає внутрішнього всесвіту, свідомості або самосвідомості.
Для того, щоб бути свідомою, істота повинна мати власну феноменологію. Будь-яке сприйняття — феноменологічна властивість — має таке саме значення, як інші. Там, де є досвід, є феноменологія, а де є феноменологія, є свідомість. Істота, яка проіснує лише одну мить, буде свідомою рівно стільки, скільки існуватиме те, що робить її собою, хай навіть це — летке відчуття болю або задоволення.
Щоразу як наука посувала нас, людей, із центрального місця ув світі, вона натомість давала нам значно більше. Коперниківська революція дала нам Всесвіт — той, що його астрономічні відкриття останніх ста років розширили далеко за межі людської уяви. Дарівінова теорія еволюції через природний добір дала нам родину, зв’язок з усіма іншими живими видами і змогу оцінити глибину часу та силу еволюційних змін. Тепер наука свідомості, однією з частин якої є теорія звіра-машини, руйнує останній бастіон людської винятковості — гаданої унікальності нашого свідомого розуму — і показує, що він, розум, також глибоко вкорінений у ширших патернах природи.
Уривок з книги
