Давні римляни вірили в генія — духа-покровителя, що визначає характер і дарує захист. Генія Ізраїлю вони, мабуть, вважали б могутнім, адже він опікується державою, створеною унікальним народом у складних обставинах. Поки інші заможні демократії старіють, населення Ізраїлю молоде та зростає. У країні одна з найвищих у світі тривалість життя, низький рівень смертності від самогубств, зловживання наркотиками та алкоголем. Ізраїльська армія є взірцем високотехнологічності й інклюзивності, а економіка посідає передові позиції в перегонах інновацій.
Сол Сінґер і Ден Сінор, автори бестселера «Країна стартапів», у свої новій роботі досліджують парадокси ізраїльського суспільства і показують, що насправді потрібно людям, щоб бути щасливими. Книжка пояснює, чому євреї продовжують процвітати, не маючи суттєвих природних багатств, в оточенні агресивно налаштованих сусідів і водночас розділені всередині. Попри політичні, етнічні, релігійні та економічні розбіжності, кожен готовий прийти на допомогу іншому, об’єднатися для подолання чергової кризи. «Геній Ізраїлю» розповідає про державу, побудовану на цінностях служіння, солідарності й належності до спільноти.
ПРО АВТОРІВ
Ден Сінор і Сол Сінґер — співавтори бестселера «Країна стартапів. Історія економічного дива Ізраїлю». Колишній співробітник Міністерства оборони США, Сінор писав для Financial Times, Wall Street Journal, New York Times, USA Today і Washington Post. Сінґер — колишній редактор і колумніст газети Jerusalem Post, писав для Wall Street Journal, Washington Post та інших видань.
ВІДГУКИ
Як крихітна країна Ізраїль, охоплена зовнішніми ворогами та внутрішніми чварами, залишилася такою стійкою? Ця книжка пропонує великі ідеї щодо того, як усі ми, а не лише ізраїльтяни, можемо впоратися з головними викликами нашого часу.
Волтер Айзексон
ЦИТАТИ
Рівно об 11:00 сирена повітряної тривоги наповнює повітря гучною жалібною нотою — ревучим високим звуком, який чутно скрізь, наче він виходить із самого повітря.
На дві хвилини світ завмирає, немов у науково-фантастичному фільмі. Машини зупиняються на шосе, водії стоять біля них, як вартові. У ресторанах і готелях, школах та офісах, на стадіонах і по домівках усі мовчки стоять. Стоїть персонал закусочних, офіціанти й кухарі. Стоять учні та вчителі в школі. Іноземні медіа публікували відеозаписи вуличних сцен, що завмирали в часі, поки повітря наповнювалося пронизливим, усепроникним голосінням.
Сирени звучать два дні на рік з інтервалом у тиждень: на Йом га-Шоа (День пам’яті жертв Голокосту) і Йом га-Зікарон (День пам’яті загиблих солдатів і жертв терору).
Ізраїль показує, що занепаду й розпачу можна уникнути. Що прагнення індивідуальної досконалості й економічного процвітання не має відбуватися коштом суспільних цінностей. Що можна жити й навіть процвітати в епоху швидких змін і невизначеності. І що навіть у розділеному суспільстві людей здатне об’єднувати дещо значуще і що вони здатні сперечатися й протестувати через турботу про країну, а не лише про себе. Розповідь про те, як таке відбулося, — це розповідь про геній Ізраїлю.
«Люди тут знають, як жити, — сказав нам Фрідман. — Твоє життя — це не лише твоя робота. Країна дійсно змушує тебе зрозуміти, що є речі, більші за тебе й більші за твою роботу. Одна з них — армія. Але й поза армією країна каже вам, що є важливіші речі. Ваша сім’я важлива. Країна важлива. Для багатьох важлива релігія. Тут багато чого виводить вас за межі власної, дуже вузької потреби мати професію та статус для себе».
Уривок з книги
