До першого українського видання творів Колетт увійшли тексти різних періодів творчості.
В автобіографічному нарисі «Сідо» письменниця розповідає про своє дитинство на селі; матір, яка зналася на найдрібніших прикметах і полюбляла порядкувати в городі; батька, якого тягло до міста, але заради коханої дружини він зголосився мешкати при землі; про братів-зірвиголів, яких усі називали дикунами.
У повісті «Пшениця достигає» підлітки Філіп і Вінка намагаються збагнути, що то за почуття зроджується між ними і як давати йому раду. Так само й Жіжі з однойменного твору навіть собі боїться відкритися про справжні почуття. Протягом десятиліть ця невелика повістина буде джерелом натхнення для численних екранізацій і театральних постановок, одна з них 1951 р. на Бродвеї відбулася за участі Одрі Гепберн, яку на цю роль затвердила сама Колетт.
Відгомін творчості Колетт відчутний у творах багатьох сучасних письменників, зокрема Анні Ерно (її «Майден» і «Жінки» перегукуються із «Сідо»), Франсуази Саган («Привіт, печале» — варіація «Пшениця достигає»).
Уривок з книги
