«Трапляється всяке — от і вся мудрість», — фраза, якою юний Терлес підсумовує болючий досвід пізнання себе і світу — тілесного, чуттєвого, химерного, жорстокого й імморального. Саме такого — який перебуває поза поділом на добро і зло, високе й нице, дозволене й заборонене.
В освітньому закладі для хлопців життя рухається за певним порядком, і змінити його зовсім непросто. Одного вихованця ловлять на крадіжці, та замість відкрити це керівництву школи, однокласники самотужки беруться до перевиховання юного злодія. Ґвалтовно накидаються на нього, чинять наругу, принукують до прислужування, по-менторськи моралізують…
Та чи самі вони гідні бути світочами в напучуванні на добро, якщо заступають на ковзьке, випускаючи на привілля звірячу ницість, яка в них нуртує? Який бік обере юний Терлес? Чи заступиться за крадія, а чи під острахом загроженості його участю стане на бік «хибного правосуддя»? Чи випустить він на волю свою хтивість, чи піднесеться до світлого чуття справедливості? Хто ж відає, де пролягає межа між істинним і хибним у кожному з нас? І хіба не раз якийсь досвід ми підсумовували так: «Трапляється всяке — от і вся мудрість»?
Австрієць Роберт Музіль створив цей експресіоністичний шедевр ще 1906 року, та заторкнуті теми — ці «вічні питання буття» — безсумнівно актуальні й нині.
Уривок з книги