Велична, ніжна, всеохопна історія, що охоплює десятиліття і континенти.
Одного червневого дня 1914 року, коли до Сараєва прибуває ерцгерцог Франц Фердинанд, а Рафаель Пінто зайнятий роботою у батьковій аптеці, світ вибухає. Рафаель не готовий ні до війни, ні до служби в армії. А проте він має йти на фронт.
Десь в окопах серед Галичини його фантазії остаточно руйнуються. Війна зовсім не схожа на студентські будні у розпусному Відні, літні прогулянки чи замріяні вечори. Єдине, що тримає Рафаеля на фронті, — любов до свого побратима Османа.
Осман напротивагу поетичному Рафаелю не має жодних ілюзій щодо війни, він сміливий і дієвий. З ним можна наважитися на будь-що, навіть на втечу з фронту. Чи вдасться закоханим здійснити таку авантюру? І чи врятує їх любов на шляху до свободи?
Чому варто прочитати книжку?
• Карколомна любовно-еротична історія про війну, яка охоплює десятиліття та континенти, відтворена крізь призму ЛГБТК(ІА+).
• Александар Гемон вважається одним із найсміливіших голосів у художній літературі.
Про автора
Александар Гемон — боснійсько-американський письменник, есеїст, критик, телевізійний сценарист і сценарист. Публікується в The New Yorker, Esquire, The Paris Review, New York Times і сараєвського журналу BH Dani. Гемон також музикант і працює у цій сфері під псевдонімом «Cielo Hemon».
Відгуки
У цьому романі ідилія та випробування не є стабільними категоріями, проте вони постійно перетинаються одна з одною.
The New York Times Book
«Світ і все, що в ньому є» — це закручений епос, в основі якого лежить любов у всіх її проявах; Одіссея безгромадянства; музей історії з привидами від Сараєво до Шанхаю та Єрусалиму; аптекар дотепності, фольклору та несподіваних речень. Цей сповнений життям роман — шедевр Александра Гемона.
Девід Мітчелл , автор роману «Хмарний атлас»
Цитати:
Усе живе прагне жити далі, але насправді це означає тільки те, що все завжди відкладає смерть аж до самої миті смерті. Мудрець усе життя шукав способу жити, не помираючи, і щойно нарешті знайшов його, помер.
Немає жодних підстав вважати, що світ, а тим паче місто, — це довгостроковий задум. Світи гинуть, тож чому не можуть загинути міста? Цілком можливо, що поза тим, що я бачу в цю мить, поза межами мого віконця немає нічого; можливо, Всевишній старанно стирає все, чого я не можу бачити, згладжує сліди мого минулого буття, ув’язнюючи мене в цьому нескінченному теперішньому. Якщо Він і справді все створює світи та знищує їх, створює та знищує, то що не дає йому одним раптовим рухом розчавити цей, як тухле яйце? Світи, що передували цьому та були знищені, — немов іскри, що розлітаються та згасають з кожним ударом коваля по залізу.
Хоч у якому зі світів ви себе уявляєте, головне — любіть один одного <...> Це єдине, що ви можете зробити. І хтозна, може, все це безумство породить кращий світ, де всі зможуть любити кого захочуть. Траплялися й дивніші дива.
Уривок з книги
