Тенета пристрасті

Французька література, це перед усім, література яка поєднує прекрасне і огидне, троянди і лайно, версаль і клошарів. Це тугий заміс забльованих підворіть, депресій, вина і феєрій, кохання, краси, тугих корсетів, парфумів та шовку. це дар і прокляття французької літератури. Дар - бо є мільйони фанатів, які ніколи не зарадять, і прокляття, бо не всі насміляться, протиснутись в світ високих почуттів, любові і ненависті, депресій і щастя, світ глибоких переживань які доводять до самогубства. Всього два романи Радіге, перший та останній. Перший написаний легко, ніби граючись. На перший погляд проста історія, але головний герой на наших очах дорослішає, сумнівається, робить вибір (і не один раз) і разом з ним дорослішають його почуття. Другий - здається надуманим. Надто довга і не зовсім зрозуміла зав'язка. початок роману дещо затягнутий, і не зовсім зрозуміло, куди тебе виведе крива. І якщо перший роман, в цілому вважається автобіографічним, то другий, здається, написаний на чужому і не досить зрозумілому досвіді. Але коли ми згадуємо, який юний був автор на момент написання - то можна пробачити деяку натягнутість та інфантильність. Якщо любите французьку літературу у всіх її проявах, від Жана Жане до Бальзака - читайте.