Для Ірини Цілик — зокрема і з особистих причин — нинішня російсько-українська війна почалася не в лютому 2022-го, а тоді, коли вона почалася, свідченням чого була попередня книжка авторки «Глибина різкості».
До нової збірки «Тонкий лід» увійшли вірші, написані впродовж останніх восьми років. Це — серед іншого — означає, що Ірина Цілик пише мало. Але вона знає, що і навіщо пише: «Якось у дитинстві я безстрашно виперлася на середину замерзлого озера в парку. Аж раптом злякалася, бо почула голоси дорослих: “Що ти робиш? Там тонкий лід! Не можна!”...
Під час війни всі ми ходимо тонким льодом наших незіставних досвідів. Легко втратити рівновагу, провалитися, поранитися самій чи поранити інших гострими краями власних травм.
Ця збірка — спроба дослідити нашу розхитану реальність і вийти обережним кроком на берег. Головне — не опинитися в кінці війни на різних берегах із тими, кого ми любимо. Тож варто розмовляти одне з одним уже сьогодні, допоки ми — ну нібито як живі».
Уривок з книги
