З чого «проросла» російська ксенофобія? Коли російські культурні діячі почали оспівувати агресію до сусідніх народів? Чому війни на чужих територіях стали звичайною справою для росіян і об’єктом романтизації їхніми класиками? Як загарбницькі імперські наративи стали невіддільною частиною так званої «вєлікай рускай культури» і чому Захід прийняв їх як належне?
У своїй засадничій праці Ева Томпсон чи не вперше почала шукати відповіді на ці незручні питання. Висновки авторки набагато випередили свій час і довели актуальність сьогодні.
ДЛЯ КОГО
Для широкого кола читачів, які цікавляться літературою, філософією, історією. Для кожного, хто вміє мислити критично.
ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА
Знакова книжка Еви Томпсон є одним із перших і водночас фундаментальних досліджень на тему колоніальних мотивів у російській літературі, яка часто обслуговувала і легітимізувала агресивно-загарбницьку політику Російської імперії.
ПРО АВТОРКУ
Ева Томпсон — польсько-американська дослідниця, почесна професорка славістики Університету Райса в Г’юстоні, США. Викладала також в університетах Вірджинії, Огайо та Індіани. Авторка численних досліджень, статей у Slavic Review, Slavic and European Journal, Modern Age, Teksty Drugie та інших журналах. Консультувала Національний фонд гуманітарних наук, Міністерство освіти США й інші інституції та фундації.
ВІДГУКИ
Після написання Алєксандром Пушкіним знаменитого вірша «Наклепникам Росії» Пьотр Чаадаєв привітав автора з тим, що він нарешті став «національним поетом». Але що таке «національний поет» у контексті імперії Як національне переходить в імперське й шовіністичне і перестає бути національним? Ева Томпсон замислювалася про це ще тоді, коли для більшості жителів України імперська культура здавалася рідною та престижною і зовсім не вважалася імперською.
Віталій Портников, публіцист
«Трубадури імперії» американської дослідниці польського походження Еви Томпсон написано на методологічних засадах постколоніальної критики імперської літератури. Авторка застосовує цю методологію для дослідження російської літератури та її ролі в злочинній імперській політиці Росії. Перша частина назви українського перекладу є радше поетичним переспівом оригінальної, яку вартувало б перекласти як «Імперське знання». Утім така свідома «неточність» перекладу ще більше акцентує на справжній сутності російської імперської літератури, що завжди була й залишається інструментом маніпулятивного впливу та легітимації російських загарбань і злочинів у всьому світі.
Вахтанг Кебуладзе, доктор філософських наук, публіцист, перекладач
ЦИТАТА
Ведучи розмову про російську культуру, російські інтелектуали йшли звичним шляхом колонізаторів. Вони прирікали на мовчання культури, які були в якомусь сенсі суперниками Росії — її колонізованих сусідів, — водночас успішно опираючись зажерливому апетитові Заходу, який хотів би підпорядкувати решту світу власній культурній мові.
Уривок з книги
