Може здатися, що ця книжечка — жарт. Але ні: це жодною мірою не продукт цинізму чи прояв капітулянтських настроїв. Ба більше, це конструктивна спроба визначити, зрозуміти й, можливо, нейтралізувати одну з найпотужніших і найтемніших сил, що заважають щастю й добробуту людства, — дурість.
Чому Чіполла вважає дурнів небезпечнішими за мафію, хоч вони й діють без статутів і лідера? Якими є дурні за природою, характером і поведінкою? Це тема книжки, підкріпленої спостереженнями, експериментами й графіками.
І навіть якщо зараз ви сприймаєте цю книженцію зі скепсисом, то до кінця читання зміните ставлення й, можливо, погодитеся з усіма законами дурості людської. Або принаймні запам’ятаєте їх назавжди.
ПРО АВТОРА
Карло Чіполла (1922–2000) — італійський історик економіки, професор Каліфорнійського університету в Берклі, лауреат премії Бальцана з економічної історії (1995), член-кореспондент Британської академії (1989). Відзначений почесними науковими ступенями в Італії і Швейцарії.
ВІДГУК
Узявши до рук «Закони дурості людської», я подумав, що це сатира. Та прочитавши десять рядків, засумнівався: а може, він серйозно? Дійшовши до кінця сторінки, я зрозумів, що це ґрунтовна праця з економічного аналізу. Перегорнув сторінку — і гойдалка почалася знову, бо економіка нудна (так задумано), а книжка Чіполли весела і читати її приємно.
Насім Талеб, автор «Чорного лебедя» й «Антикрихкості»
ЦИТАТИ
Дурень — найнебезпечніший тип людини.
По суті, дурні небезпечні й шкідливі тому, що розумним людям важко уявити і збагнути ірраціональну поведінку.
Розумна людина здатна зрозуміти логіку зловмисника: він поводиться раціонально. Негідно, але цілком раціонально — зловмисник розраховує отримати вигоду. Йому бракує клепки придумати так, щоб вигоду отримали і ви, і він, тому його плюс — це ваш мінус. Хорошого мало, але це раціональна поведінка, і розумна людина здатна її зрозуміти. З дурнем так не вийде через Третій закон. Дурень шкодитиме вам без причини, без вигоди для себе, без плану й наміру, у найбільш несподіваний час і в найменш очікуваному місці.
У рамках демократичної системи загальні вибори — це найефективніший інструмент підтримки процента дурнів серед керівництва. Треба пам’ятати, що згідно з Другим законом дурості, частку електорату неминуче становлять дурні, і вибори дають їм колективну нагоду нашкодити іншим, не здобувши від цього жодної вигоди для себе.
Ніхто не знає, не розуміє і не зможе пояснити, чому воно робить те, що робить. Власне, пояснення й не існує, точніше, існує одне пояснення — ця людина дурна.
Уривок з книги
