Карло Чіполла (1922-2000) - італійський історик економіки. Викладав у різних університетах Італії (Венеція, Турін, Павія, Піза) та США (Берклі). Автор безлічі робіт з історії Італії та Європи в Середні віки та Новий час. Два есе, що видаються, завоювали величезну популярність серед читачів у всьому світі.
Навчався в університеті рідного міста, де спочатку вивчав політологію, а потім історію та філософію, і де отримав у 1944 році свій перший академічний ступінь. Вже після війни продовжив свою освіту — з економіки — у Сорбонні та Лондонській школі економіки. Викладав в університетах Італії з 1948 року, професор (1960). Фулбрайтовський стипендіат у 1953 році. У 1959—1992 роках працював у Каліфорнійському університеті в Берклі, де згодом у відставці емерит-професор кафедри економіки.
Автор понад 20 книг, перекладених не менш як 15 мовами.
Мав широке коло наукових інтересів, у тому числі у сфері охорони здоров'я. У своїх роботах він досліджував питання прогресу Заходу - від закінчення античності до сучасності, отримавши при цьому зізнання. Також він звертався до демографії.
У 1976 році в роботі «Основні закони людської дурості» Чіполла запропонував двовимірну діаграму характеристики поведінки індивідуумів в соціумі.
Член Королівського історичного товариства Великобританії. Член Американського філософського товариства.
Член Американської академії мистецтв та наук та Академії деї Лінчеї. Членкор Британської академії.
Лауреат премії Президента Республіки Італія.
Відзначений й іншими нагородами та почестями. Почесний професор Технічного університету Цюріха. В університеті рідного міста був удостоєний почесного ступеня доктора медицини.
