Життя 3.0. Доба штучного інтелекту

За час свого існування життя на Землі трансформовувалося кілька разів — від бактерій, чий розвиток повністю закодований у ДНК, до складніших організмів і зрештою людини, яка має вибір та майже миттєво пристосовується до нового середовища. 

 

Ця гнучкість дала змогу людству запанувати на Землі. Та попри значні прориви — мову, писемність, друкарський прес, сучасну науку, комп’ютери, — усі відомі нам життєві форми залишаються заручниками своєї біологічної «оболонки». 

 

Наступний етап — це доба штучного інтелекту, Життя 3.0, що звільниться від біологічних кайданів еволюції і стане господарем власної долі. 

 

Книжка для всіх, хто цікавиться розвитком технологій, роботизацією, зокрема, впровадженням штучного інтелекту в усі сфери життя суспільства та можливими наслідками цього процесу для людства.

 

У цій книжці професор Макс Теґмарк аналізує, якими будуть економічні, правові, військові та соціальні наслідки появи штучного інтелекту і що ця технологія дасть людству.

 

Макс Теґмарк — професор Массачусетського технологічного інституту, один з найавторитетніших дослідників штучного інтелекту. Його Інститут майбутнього життя отримав грант від Ілона Маска — 10 млн доларів на дослідження можливих наслідків розвитку штучного інтелекту.

 

Не лише науковці, промисловці чи військові мають запитувати себе: «Що ми можемо зробити, щоб збільшити шанси отримати користь від штучного інтелекту і зменшити ризики?», а й усі люди. Це одна з найважливіших дискусій нашого часу.

 

Це правдивий путівник тими викликами та варіантами вибору, які постають перед людьми, що шукають величного майбутнього, свідомості й розуму на Землі та поза її межами.

 

Страх перед появою в машин свідомості — ще один відволікальний маневр. Справжня причина для занепокоєння — не лихі наміри, а компетентність. Надрозумний ШІ за визначенням дуже добре вміє досягати своїх цілей, хоч би якими вони були, тож нам слід узгодити його цілі з нашими. Мабуть, ви не належите до ненависників мурашок і не топчете комах просто так, але якщо вам доручать побудувати гідроелектростанцію і в районі, відведеному під затоплення, виявиться мурашник, то мурахам доведеться попрощатися із життям. Рух за сприятливий ШІ хоче не допустити ситуації, коли людство опиниться на місці цих мурах.

 

Для нас природно ранжувати складність завдань, відштовхуючись від того, як важко виконувати їх нам, людям. Але це може створити хибне уявлення про те, наскільки складні вони для комп’ютерів. Нам здається, що набагато важче помножити 314 159 на 271 828, ніж упізнати друга на фотографії, але комп’ютери обскакали нас в арифметиці ще задовго до мого народження, а от розпізнавання зображень на людському рівні стало можливим лише недавно. Той факт, що низькорівневі сенсомоторні завдання здаються легкими, хоча вимагають величезних обчислювальних ресурсів, відомий як парадокс Моравека. Він пояснюється тим, що наш мозок створює ілюзію легкості таких завдань, бо відводить на них величезну кількість спеціалізованої «апаратури» — фактично понад чверть наших розумових потужностей.